СУЧАСНИЙ СТАН ГРОМАДСЬКИХ ЦЕНТРІВ ЖИТЛОВИХ РАЙОНІВ КИЄВА
DOI:
https://doi.org/10.32782/2415-8151.2025.38.2.21Ключові слова:
громадський центр, житловий район, комфортність середовища, архітектурний простір, функціонально-планувальна структура, урбаністичний розвиток, транспортна інфраструктура, містопланування, доступність, сталий розвиток, просторове планування, міське середовище, формування громадського центру, інклюзивність, соціальна взаємодіяАнотація
У статті визначено сучасний стан громадських центрів житлових районів Києва в контексті ширшого дослідження з виявлення принципів комфортності середовища громадських центрів житлових районів. Проаналізовано просторову організацію, функціональне наповнення, містопланувальну та соціальну роль цих центрів в умовах сучасного українського міста. Мета. Визначити сучасний стан громадських центрів житлових районів Києва Методологія. Застосовано просторовий аналіз, графоаналітичний метод, типологічний і структурний аналіз, метод натурних обстежень та порівняння. Дослідження базується на матеріалах польових спостережень і фотофіксацій, картографічних матеріалах, просторово-функціональних схемах, чинних місто- будівних документах, нормах та академічних джерелах в сфері дослідження. Результати. У статті визначено сучасний стан громадських центрів жит- лових районів Києва. Виявлено, що більшість громадських центрів мають роз- ділену, транспортною інфраструктурою, структуру, що знижує загальну якість громадського центру і рівень комфортності його середовища. Виявлено дефіцит рекреаційних і культурних об’єктів та значний дисбаланс у функціональному наповнені на користь комерційної складової. Виявлено низький рівень інклю- зивності та безпеки. Виявлено тенденції: зміщення центрів активності до тран- спортних вузлів, зростання ролі монофункціональних об’єктів. Наукова новизна. Актуалізовано дані про сучасний стан і тенденції фор- мування громадських центрів житлових районів Києва, уточнено дані про рівень комфортності середовища громадських центрів житлових районів Києва через просторові, функціональні та соціальні параметри. Практична значущість. Отримані результати можуть бути використані при розробленні проєктів реконструкції громадських центрів житлових районів Києва та оновленні містобудівної документації.
Посилання
Безлюбченко О., Завальний О. Загальні центри міст, їх значення в забудові міста / Урбаністика : навч. вид. Харків, 2011. 240–273.
Бортник С. Ю., Лаврук Т. М., Олещенко А. В., Тимуляк Л. М. Просторове та ландшафтне планування: навчальний посібник. Електронне вид. 3-є, оновл. та доповн. Київ, 2022. 155 с.
Генеральний план міста Києва до 2020 року. Київ: Головне управління містобудування та архітектури, 2002. 192 с.
Державні будівельні норми України ДБН Б.2.2-12:2019. Планування та забудова територій житлової та громадської забудови. Київ : Мінрегіонбуд, 2019.
Дрьомова Л., Панова Л. Методичні вказівки до виконання курсового проєкту з курсу «Архітектурне та містобудівне проектування» Харків : Харк. нац. акад. міськ. госп-ва, 2012. 28 с.
Дьомін М., Олійник О. Аналіз мережі громадських просторів києва на основі конфігураційних моделей. Містобудування та територіальне планування. 2022. (79). 148–163. https://doi.org/10.32347/2076-815x.2022.79.148-163
Кисельов В., Кисельова Г. Громадські простори як інструмент реконструкції міського середовища. Містобудування та територіальне планування. 2021. Вип. 78. 266–275. https://doi.org/10.32347/2076-815x.2021.78.266-275
Мазур Т., Король Є., Скобилко А. Стратегія формування функціонально-планувальної структури громадського центру житлового району (на прикладі житлового району Рясне у Львові). Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2012. № 728. 131–137.
Олійник О. Формування та роль громадських просторів у процесі еволюції міста – від давнини до модернізму. Містобудування та територіальне планування. 2021. № 77. 345–368. https://doi.org/10.32347/2076-815x.2021.77.345-368
Онищенко Ю., Приймак В. Формування системи центрів обслуговування регіонального значення в умовах найбільшого міста. Будівництво і архітектура. Республіканський міжвідомчий науково-технічний збірник. 1984. № 20. 10–14.
Приймак В. Систематизація методики проєктування громадських центрів. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. 2024. Вип. 68. 149–162. https://doi.org/10.32347/2077-3455.2024.68.149-162
Приймак В. Перспективні тенденції архітектурної трансформації житлово-громадських центрів великих міст. Сучасні проблеми Архітектури та Містобудування. 2022. (64), 194–208. https://doi.org/10.32347/2077-3455.2022.64.194-208
Савченко Р. В. Сучасне тлумачення поняття «громадський центр». Теорія та практика дизайну. Архітектура та будівництво. К.: НАУ, 2024. Вип. 3(33). 87–94. https://doi.org/10.32782/2415-8151.2024.33.9
Семенов В., Линник І. Проєктування міських територій: частина 1. Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова, 2018. 449 с.
Сільник О. Планування та забудова громадських центрів сільських поселень. Вісник Львівського національного аграрного університету. Архітектура і сільськогосподарське будівництво. 2016. № 17. С. 132–138.
Чемакіна О. В., Кузьмін О. В., Адаменко С. М., Ралко М. О., Васильченко О. С. Поняття відкритого громадського простору міста як об’єкту дизайну. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». 2021. №9. https://doi.org/10.25313/2520-2057-2021-9-7425
Чвирова О. Ю., Василенко О. Б. Організація відкритих громадських просторів в міському середовищі. Регіональні проблеми архітектури та містобудування. 2023. № 17. 282–291. https://doi.org/10.31650/2707-403x-2023-17-282-291
Gehl J., Rogers R. Cities for People. Copenhagen : Island Press, 2013. 288 с.
Jacobs J. The Death and Life of Great American Cities. New York: Random House, 1961. 458 с.
Mitchell D. The Right to the City: Social Justice and the Fight for Public Space. New York: Guilford Press, 2003. 276 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.










