ІСТОРІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПРОЄКТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ ЦЕНТРІВ: АНАЛІЗ СВІТОВОГО ДОСВІДУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2415-8151.2025.38.2.12Ключові слова:
інноваційний центр, науково-дослідний комплекс, історія архітектури, високотехнологічні об’єкти, біоархітектура, параметричний дизайн, сталий розвиток, цифрові технології, урбанізація, трансформація просторуАнотація
У статті досліджується еволюція та сучасні тенденції в архітектурному проєктуванні інноваційних дослідницьких центрів (ІДЦ) з акцентом на аналізі світового досвіду та окресленні майбутніх перспектив. Метою дослідження є узагальнення історичного розвитку архітектурно-планувальних рішень інноваційних науково-дослідних центрів (ІНДЦ) у світовій практиці та виявлення перспектив їх проєктування в країні. Виявлені основні етапи досвіду проєктування інноваційних науково-дослідних центрів, що передбачає трансформацію архітектури об’єкту. Розглядається формування повноцінних інноваційних хабів», що потребує аналізу зарубіжного досвіду на етапах еволюції інноваційних центрів, а також нових архітектурних рішень. Досліджується інноваційний об’єкт, в якому у межах єдиного архітектурного простору поєднуються функції науки, виробництва і комунікації. Методологія. Вплив соціально-економічних, технологічних та культурних чинників на формування просторової організації інноваційних науково-дослідних центрів розкрито від початку ХІХ ст. до перспектив архітектури майбутнього. Стилістичні трансформації проаналізовано – від неокласики до модернізму і до параметричної та біоморфної архітектури. Узагальнення історичного та існуючого досвіду надасть матеріали для подальших досліджень на сучасному етапі. Розуміння механізмів щодо просторової організації та передбачення майбутніх перспектив розвитку покращить історичний аналіз еволюції інноваційних науково-дослідних центрів. Результати. Сучасні тенденції узагальнено таким чином, як: сталий розвиток, цифровізація, інтеграція із міським середовищем, гнучкість та міждисциплінарність. Майбутнє таких центрів полягає в гібридних, розумних та модульних типологіях, що сприяють відкритим інноваціям, співпраці та стійкості до глобальних викликів, таких як зміна клімату та цифровізація. Наукова новизна. Взаємозв’язок між архітектурними ідеями інноваційних науково-дослідних центрів та певними історичними етапами науково-технічного розвитку впорядковано. Практична значущість. Визначено напрями перспективного проєктування інноваційних центрів в умовах зміни клімату, урбанізації, сучасної ситуації в країні та динаміки досліджень науки.
Посилання
Бочарова Ю. Г. Архітектура та атрибути інноваційної інфраструктури. «Вісник ЖДТУ»: Економіка, управління та адміністрування. 2018. № 2(84). С. 62–66. DOI: https://doi.org/10.26642/jen-2018-2(84)-62-66
Кравченко І., Акопник С. Архітектура закладів неформальної освіти за кордоном у період їх інтенсивного розвитку та розгалуження (1941–1956 роки). Сучасні проблеми архітектури та містобудування. 2022. № 62. С. 3–14. DOI: https://doi.org/10.32347/2077-3455.2022.62.3-14
Лещенко В. П., Плоский В. О., Панько О. М. Концептуальні положення розробки енергоефективних стінових блочних конструкцій. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. 2017. № 48. С. 489–502.
Bell Labs (Bell Laboratories). Вікіпедія: вільна енциклопедія. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Bell_Labs (дата звернення: 09.10.2025)
Cambridge Science Park. Вікіпедія: вільна енциклопедія. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Cambridge_Science_Park (дата звернення: 09.10.2025)
Centre Georges Pompidou. Вікіпедія: вільна енциклопедія. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Centre_Pompidou (дата звернення: 09.10.2025)
European Commission. New European Bauhaus: Shaping more beautiful, sustainable and inclusive forms of living. Brussels: EU Publications. 2022. 96 p. URL: https://new-european-bauhaus.europa.eu/index_en
Foster + Partners. Research & Innovation Projects. 2024. URL: https://www.fosterandpartners.com/projects/ (дата звернення: 09.10.2025)
Gausa M., Guallart V., Muller W., Soriano F., Porras F., Morales J. The Metapolis Dictionary of Advanced Architecture. Barcelona: Actar. 2003. 256 p.
Granstrand O., Holgersson M. Innovation ecosystems: A conceptual review and a new definition. Research Policy. 2019. Vol: 90-91. DOI: https://doi.org/10.1016/j.technovation.2019.102098
Harvard University. Вікіпедія: вільна енциклопедія. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Harvard_University (дата звернення: 09.10.2025)
Kalloimäki, H., Salo, T., Oinas, P. Innovation districts as strategic urban projects. European Planning Studies. 2023. № 32(1). P. 78–96. DOI: https://doi.org/10.1080/09654313.2023.2216727
Kolarevic B. Architecture in the Digital Age: Design and Manufacturing. London: Taylor & Francis. 2001. № 117. P. 117-123. DOI: https://doi.org/10.52842/conf.ecaade.2001.117
Mars Science City. Dubai Future Foundation. URL: https://big.dk/projects/mars-science-city-6213 (дата звернення: 09.10.2025)
Massachusetts Institute of Technology. MIT Innovation HQ. 2024. URL: https://innovation.mit.edu/ihq/ (дата звернення: 09.10.2025)
OECD. Science, Technology and Innovation Outlook 2023. Paris: OECD Publishing. 2023. 242 p. URL: https://www.oecd.org/.../oecd-science-technology-and-innovation-outlook-2023_fb6e6c20/0b55736e-en.pdf (дата звернення: 09.10.2025)
OIST (Okinawa Institute of Science and Technology). OIST Campus Development. 2023. URL: https://www.oist.jp/campus (дата звернення: 09.10.2025)
Ocean Research Spiral. Shimizu Corporation. URL: https://www.shimz.co.jp/en/topics/dream/content01 (дата звернення: 09.10.2025)
Oxford University. Research – University of Oxford. URL: https://www.ox.ac.uk/research (дата звернення: 09.10.2025)
Piano R. Architects and Sustainability: Renzo Piano. URL: https://www.re-thinkingthefuture.com/sustainable-architecture/a10888-architects-and-sustainability-renzo-piano (дата звернення: 09.10.2025)
Rogers, R. Cities for a Small Planet. London: Faber & Faber. 2017. 196 p. URL: https://architecture-history.org/books/Cities%20For%20A%20Small%20Planet.pdf (дата звернення: 09.10.2025).
Sainsbury Laboratory Cambridge University. Вікіпедія: вільна енциклопедія. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Sainsbury_Laboratory_Cambridge_University (дата звернення: 09.10.2025)
Sdegno А. Delirious New York by Rem Koolhaas. Diségno. 2021. № 9. P. 221–230. DOI: https://doi.org/10.26375/disegno.9.2021.21
Schumacher P. The Autopoiesis of Architecture. Volume II. London: Wiley. 2011. 464 p. URL: https://www.researchgate.net/publication/303990577_The_Autopoiesis_of_Architecture_A_new_framework_for_architecture
Tsinghua X-Lab. Вікіпедія: вільна енциклопедія. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Tsinghua_University (дата звернення: 09.10.2025)
UNESCO. Science Report: The Race Against Time for Smarter Development. URL: https://www.unesco.org/reports/science/2021/en (дата звернення: 09.10.2025)
Yun J. J., Zhao X., Yigitcanlar T., Lee D., Ahn H. Architectural design and open-innovation symbiosis... . Sustainability. 2018. № 10(12), 4495. DOI: https://doi.org/10.3390/su10124495
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.










