МОНОМІСТO І СТАЛИЙ РОЗВИТОК: ВНЕСОК ГРОМАДСЬКИХ ІНІЦІАТИВ У ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ УРБАНІСТИЧНИХ НАРАТИВІВ

Анотація

Дослідження спрямоване на аналіз ролі громадських ініціатив у місті Вісагінас (Литва) – постіндустріальному мономісті, що переживає структурну трансформацію після закриття Ігналінської АЕС. Мета – з’ясувати, яким чином громадські ініціативи здатні просувати розвиток у контексті демографічного скорочення, соціальної вразливості та обмежених ресурсів, а також як ці ініціативи впливають на формування нових міських наративів сталості. Методологія. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарній методології, що інтегрує урбаністичний аналіз, якісні соціологічні підходи (зокрема, напівструктуровані інтерв’ю та спостереження), а також просторово-культурний аналіз місцевих практик. Результати. Отримані дані демонструють, що низові ініціативи відіграють ключову роль у посиленні соціальної згуртованості та активізації міського життя. Вони сприяють культурній взаємодії, посиленню уваги до довкілля та переосмисленню міста як простору сталого розвитку. Показано, що синергія між місцевими жителями та професіоналами створює підґрунтя для формування інклюзивних і життєстійких практик. Водночас окреслено бар’єри, які ускладнюють довгострокову сталість і масштабованість таких ініціатив, – від нестачі ресурсів до обмеженої інституційної підтримки. Наукова новизна. Новизна дослідження полягає в інтеграції урбаністичного аналізу з оцінкою трансформаційного потенціалу локальних дій у мультикультурному постіндустріальному середовищі. Робота розкриває механізми формування «стійкості знизу» та демонструє, як локальні ініціативи можуть змінювати домінантні міські наративи в умовах структурних криз. Практична значущість дослідження полягає у виокремленні практик, що сприяють, та чинників, що перешкоджають сталості та розвитку низових ініціатив. Виявлені механізми можуть бути корисними іншим моно містам у процесі переходу до пострадянського майбутнього.