ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМУВАННЯ ПІДЗЕМНИХ СПОРУД НА ТЕРЕНАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ ВІД ПАЛЕОЛІТУ ДО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ.

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу періодів і особливостей формування підземних споруд на території України від найдавніших часів до середини ХХ ст. Увагу приділено виявленню передумов появи та використання таких об’єктів, що дає змогу визначити етапи еволюції підземного будівництва залежно від природно-географічних чи соціальних умов. Коротко описано та проілюстровано об’єкти підземного будівництва на території України – від печер палеоліту до бункерів ХХ ст. На основі інформації з історичних джерел, археологічних даних та архітектурного аналізу визначено характерні особливості планувально-просторової структури підземних об’єктів. Мета. Комплексний аналіз еволюції підземних споруд на території сучасної України від палеоліту до другої половини XX ст. з акцентом на виявлення передумов їх появи, функціонально-просторових особливостей та закономірностей розвитку. Методологія. Дослідження базується на вивченні та аналізі історичних джерел, археологічних даних, графічних матеріалів (планів, розрізів, фотографій), норм проєктування підземних об’єктів; методів та прийомів, найбільш поширених у світовій та вітчизняній практиках вивчення архітектурної спадщини, гірничих технологій та підземного будівництва. Метод дослідження. Системний підхід до вивчення об’єкта як складової частини історико-культурної спадщини України з хронологічним та типологічним аналізом еволюції підземних споруд у контексті соціокультурних, природних і технологічних чинників. Результати дослідження. Досліджено роль підземних споруд у забезпеченні життєвих потреб суспільства (від сакральних і житлових до оборонних та промислових функцій); головні чинники впливу на планувально-просторову структуру (природні утворення, технології видобутку, соціальні умови); типологічні характеристики (сім періодів із прикладами об’єктів). Виявлено закономірності еволюції від окремих печер до багатофункціональних комплексів і урбаністичних систем. Особливу увагу приділено об’єктам на території України (понад 20), включаючи печерні міста Криму, монастирі, криївки та бункери XX ст., з пропозицією таблиці для класифікації. Наукова новизна полягає у комплексній періодизації еволюції підземного будівництва в Україні, якої бракує в існуючих фрагментарних дослідженнях, з акцентом на інтеграцію споруд у міське середовище та їх трансформацію від моно- до мультифункціональних комплексів. Це може доповнити існуючу систему класифікації архітектурної спадщини, бути використано для подальших досліджень та практичної реалізації у ревіталізації об’єктів. Практична значущість. Отримані результати можуть бути впроваджено у процеси музеєфікації та ревіталізації підземних пам’яток для розвитку туризму, культури тощо. Звернення додаткової уваги до питань освоєння підземного простору в історичному контексті сприятиме розвитку актуального архітектурного вектору в сучасній Україні.