RE-CREATING ARCHITECTURAL HERITAGE: BETWEEN LEGAL NORMS AND SIMULATIVE PRACTICES
DOI:
https://doi.org/10.32782/2415-8151.2025.37.23Keywords:
re-creation, authenticity, architectural heritage, post-war recovery, community participation, simulationAbstract
Purpose. The aim of the study is to critically reconsider the approaches to the reconstruction of architectural heritage in Ukraine – through the analysis of the legal framework, professional debates, contemporary challenges of post-war recovery, and the manipulative use of reconstruction as a tool of simulation in heritage practices. Methodology. The research is based on a comprehensive interdisciplinary approach that includes legal analysis and historical-discursive reconstruction. It applies methods of comparative analysis, content analysis of publications, and case analysis of implemented reconstruction projects. To explore the intangible aspects of heritage, elements of hermeneutic analysis are used, enabling the interpretation of value meanings and sociocultural narratives embedded in reconstruction approaches. Results. The current legal framework is shown to focus primarily on formal procedures, overlooking the humanitarian dimensions of heritage — such as authenticity, symbolic value, and community participation. Terminology remains vague, and the concept of re-creation lacks a clear methodological foundation. In the context of post-war recovery, this leads to deep gaps between law, professional expertise, and public expectations. Additionally, a growing tendency is observed: reconstruction is increasingly used to legitimize simulated solutions that substitute meaningful heritage engagement. Scientific novelty. The scientific contribution of the study lies in the conceptual reframing of architectural heritage re-creation as a complex interdisciplinary process that integrates technical, legal, methodological, and humanitarian dimensions. Practical relevance. Its practical significance is realized through the identification of key contradictions in current legal and design practices, as well as through the development of approaches to fragmented intervention practices, recognition of simulation strategies, and formation of participatory scenarios that may inform post-war recovery policy.
References
Про охорону культурної спадщини : Закон України від 08.06.2000 р. № 1805–III. Відомості Верховної Ради України. 2000. № 39. С. 333. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 (дата звернення: 18.07.2025).
Про затвердження Порядку відтворення визначних об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини : постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 р. № 1181. Офіційний вісник України. 2007. № 76. С. 2815. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1315-07#Text (дата звернення: 18.07.2025).
Про затвердження Програми відтворення видатних втрачених пам’яток історії та культури України : постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. № 700 (втратила чинність). Офіційний вісник України. 1999. № 16. С. 653. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/700-99-%D0%BF#Text (дата звернення: 18.07.2025).
Вечерський В. Реабілітація репресованої святині. Пам’ятки України. 1999. № 1. С. 11–16.
Відтворення втрачених пам’яток: історичний та правовий аспекти. Пам’ятки України: історія та культура. 1994. № № 3–6. С. 134–148.
Ганзенко Л., Тимченко Т., Цитович В. Відтворення собору Архистратига Михаїла: погляд на нез’ясовані проблеми. Пам’ятки України. 1999. № 1. С. 19–24.
Гончарова К. До питання про становлення української школи архітектурної реставрації. Вісник інституту «УкрНДІпроектреставрація». 2013. № № 7–8. С. 10–14.
З історії української реставрації: додаток до щорічника «Архітектурна спадщина України» / НДІ теорії та історії архітектури і містобудування ; упоряд. В. Отченашко, А. Антонюк; ред. В. Тимофієнко. Київ : Українознавство, 1996. 275 с.
Івакін Г. Золоті ворота в Києві. Енциклопедія історії України. Т. 3 : Е – Й / редкол.: В. Смолій (гол.) та ін. ; НАН України, Інститут історії України. Київ : Наукова думка, 2005. С. 672. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zoloti_vorota_v_Kyevi (дата звернення: 18.07.2025).
Ільченко С. Ревіталізація історичного середовища : навчальний посібник для студентів 4-го курсу освітньо-професійної програми «Архітектурно-ландшафтне середовище» спеціальності G17 «Архітектура та містобудування». Харків : Харківська державна академія дизайну і мистецтв, 2025.
Лесик О. Принципи реставрації пам’яток архітектури. Традиції та новаторство. Українська академія мистецтва: дослідницькі та науково-методичні праці : науковий збірник. 2013. Вип. 21. С. 97–103.
Логвин Г. Етика реставратора і науковця. Пам’ятки України: історія та культура. 2001. № 4. С. 17–23.
Логвин Н. Реставраційний «вибір» і марнотратство злидаря. Пам’ятки України: історія та культура. 1991. № 5. С. 46–51.
Лосицький Ю. До питання відтворення втрачених пам’яток архітектури. Антології пам’яткознавства. 1999. № 1. С. 25–27.
Мещеряков В. Відтворення Одеського кафедрального Спасо-Преображенського собору : монографія. Одеса : Фенікс, 2017. 464 с.
Мусін О. Історична пам’ять у міському просторі: парадокси церковно-політичного відтворення національних святинь у Росії та Україні. Місто: історія, культура, суспільство. 2018. № 1 (5). С. 131–155.
Нижник Л. Реставрація П’ятницької церкви в Чернігові в 1943–1972 рр. і створення музею (за письмовими документами архітектора-реставратора П.Д. Барановського). Ніжинська старовина. 2012. Вип. 14. С. 27–33.
Орленко М. Проблема реставрації і відтворення в сучасному світі. Науковий вісник будівництва. 2016. № 2 (84). С. 132–135.
Основні засади відтворення визначних пам’яток історії та культури України. Пам’ятки України: історія та культура. 1999. № 1. С. 109–110.
Пламеницька О. Буква і дух архітектурної реставрації (автентичність versus достовірність). Культурна спадщина : збірник наукових праць. 2017. № 1 (10). С. 11–31.
Пламеницька О. До питання про методику реставрації: міркування з приводу дискусії на сторінках «ПУ» про відбудову втрачених пам’яток. Пам’ятки України: історія та культура. 1993. № № 1–6. С. 160–163.
Пламеницька О. Українська реставрація: проблеми і перспективи розвитку. Пам’ятки України: історія та культура. 1997. № 1. С. 15–18.
Прибєга Л. Поняття автентичності в архітектурному пам’яткознавстві і реставрації. Українська академія мистецтв. 2022. № 31. С. 7–14. DOI: 10.33838/naoma.31.2022.7-14.
Скорик Л. Вибираємо відродження. Пам’ятки України: історія та культура. 1991. № 5. С. 52–53.
Соломаха О. Такий вигляд матиме Ірпінь: архітектурні проєкти відбудови. URL: https://tykyiv.com/news/iak-bude-vigliadati-onovlenii-irpinarkhiterturni-proiekti/ (дата звернення: 18.07.2025).
Чаговець О. Відтворення пам’яток архітектури: правові, історичні та методологічні аспекти. Традиції та інновації в архітектурі та містобудуванні : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Харків, 26–28 листопада 2024 р. Харків, 2024. С. 320–323.
Чаговець О. Автентичність і адаптація: соціальні виклики реставрації в умовах сучасних руйнувань. Сучасні проблеми та перспективні напрями інноваційного розвитку міста : збірник тез доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції, м. Одеса, 7–8 листопада 2024 р. Одеса, 2024. С. 221–224.
Черкасова Е., Заворина А. Інноваційні підходи в соціокультурній ідентифікації архітектурного об’єкта культурної спадщини. Науковий вісник будівництва. 2018. Т. 95. № 3. С. 5–10.
International Charter for the Conservation and Restoration of Monuments and Sites (The Venice Charter): adopted at the 2nd International Congress of Architects and Technicians of Historic Monuments / ICOMOS. Venice, 1964.
Riga Charter on Authenticity and Historical Reconstruction in Relationship to Cultural Heritage: adopted in Riga / ICOMOS. Riga, 2000.
Analysis of case studies in recovery and reconstruction : Report. ICOMOS International Secretariat ; ICCROM Regional Office / ICOMOS, ICCROM. Paris, 2021. Iss. 3. 32 p.
The Nara Document on Authenticity: adopted in Nara, Japan / ICOMOS, UNESCO. Nara, 1994.
Jokilehto J. Questions about “authenticity”. ICOMOS Scientific Journal. 1994. № 3. P. 69–75.
Ferrara A. Reflective Authenticity: Rethinking the Project of Modernity. London : Routledge, 1998. 200 p.
Heidegger M. Building, Dwelling, Thinking. Rethinking Architecture: A Reader in Cultural Theory / N. Leach (Ed.). London : Routledge, 1997. P. 94–104.
Labadi S. World Heritage, authenticity and post-authenticity. International and national perspectives on heritage conservation. UNESCO, 2007. P. 67–84.
Lowenthal D. Authenticities past and present. CRM: The Journal of Heritage Stewardship. 2008. Iss. 5. № 1. URL: https://www.nps.gov/crps/CRMJournal/Winter2008/view.html (дата звернення: 18.07.2025).
Muñoz Viñas S. Contemporary theory of conservation. Reviews in Conservation. 2002. № 3. P. 25–34.
Pirkovič J. Heritage Authenticity as a Source of Personal and Collective Identity. Varstvo spomenikov / Protection of Cultural Heritage. 2024. Iss. 22. P. 34–47. DOI: 10.35784/odk.6820.
Remizova O. Architectural memory and forms of its existence. Journal of Architecture and Urbanism. 2020. Iss. 44. № 2. P. 97–108. DOI: 10.3846/jau.2020.13053.
Young C. An international view of reconstruction. Presenting the Romans: Interpreting the Frontiers of the Roman Empire World Heritage Site / N. Mills (Ed.). Woodbridge : The Boydell Press, 2013. P. 75–84.
