Методика експрес-вибору профілів крила стратосферного псевдосупутника

Автор(и)

  • Мykhailo Matiychyk Національний авіаційний університет
  • Volodymyr Kharchenko Національний авіаційний університет

DOI:

https://doi.org/10.18372/2306-1472.82.14608

Ключові слова:

квазісупутник, аеродинамічна якість профілю, відносна товщина профілю, радіус передньої кромки, складність технічного відтворення контуру профілю, коефіцієнт підйомної сили, коефіцієнт аеродинамічного опору, кут атаки

Анотація

Стаття присвячена методиці вибору крилового профілю для стратосферного квазісупутника – висотного літака на сонячних батареях, що має «нормальну аеродинамічну схему» на етапі першого наближення. Враховано особливості даного типу літального апарату в частині добору конкретного, з максимальними значеннями аеродинамічної якості профілю крила, як основи високої досконалості всього майбутнього компонування. Подані приклади щодо існуючих літальних апаратів, профілі крила яких можуть служити аналогами в даному дослідженні. У процесі дослідження застосовано метод прямої розстановки вагових коефіцієнтів. Визначено значимі фактори, які впливають на рішення щодо вибору профілю та встановлено їх величини. Зазначено, що максимальна профільна якість для даного числа Рейнольдса, з посеред іншого, має найбільший ваговий коефіцієнт. Натомість максимальна відносна товщина, яка вважалась визначальним фактором, за умови застосування сучасних композиційних матеріалів як ключового технологічного інструменту, стає другим за вагою фактором. Ще меншу вагу має фактор складності технічного відтворення контуру профілю. На основі проведеного дослідження  приводяться геометричні та аеродинамічні характеристики профілю FX 76 MP-120 для чисел Рейнольдса в межах 0,5…1х106.

Біографія автора

Мykhailo Matiychyk, Національний авіаційний університет

Candidate of Engineering. National Aviation University, Kyiv, Ukraine. Education: General Technical Faculty, Ternopil State Institute (1985). Research area: unmanned aircraft layout and flight technical characteristics

Посилання

Nestoi W. (1980). Profiles of flying models. WKL: - Warsaw, pp. 62-72.

Merzlikin V.E. (1982). Radio-controlled models of gliders. - M.: DOSAAF, pp. 45-48.

DaSH PA. Еn.Wikipedia. Available at: https://en.wikipedia.org/wiki/DaSHPA

Barrenger C. Tasmanian RC Human -Powered Aircraft Project. Aeromodelling Digest 1993. ISSN 1039. 9224Published by Samaria Concepts, RMB 1798, Benalla, Victoria, 3673

Ruppert Archaeopteryx. Available at: https://en.wikipedia.org/wiki/Ruppert_Archaeopteryx

Kashafuddinov S.T., Lushin V.N. (1994). Atlas of aerodynamic characteristics of wing profiles. Publisher: SibNIA. - Nosvosibirsk, 69 p.

Carles D.Harris. NASA Supercritical Airfoils. NASA Technical Paper 2969 March 1990. Available at: https://ntrs.nasa.gov/archive/nasa/casi.ntrs.nasa.gov/19900007394. pdf

Profile FX 76-MP-120. Retrieved from: AirfoilTools. Available at: http://airfoiltools.com/airfoil/details?airfoil=fx76mp120-il

Delov V.A., Fashchev V.V. (2017). The relevance of the correct placement of weighting coefficients in the problems of classification of radar targets.// ISSN 2542-0542. Bulletin of the Concern VKO «Almaz-Antey» No. 2, pp. 56-60.

Korobov V. B. (2005). A comparative analysis of methods for determining the weighting factors of "influencing factors." // Sociology: Methodology, Methods, Mathematical Modeling (4M), No. 20. pp. 54-73.

Опубліковано

02.02.2020

Як цитувати

Matiychyk М., & Kharchenko, V. (2020). Методика експрес-вибору профілів крила стратосферного псевдосупутника. Вісник Національного авіаційного університету, 82(1), 23–30. https://doi.org/10.18372/2306-1472.82.14608

Номер

Розділ

Сучасні авіаційно-космічні технології

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають

1 2 3 4 5 6 7 8 9 > >>