ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ІСТОРІЇ ЯК СИСТЕМИ «РОЗУМОВИХ РОЗРІЗІВ» РОБЕРТА ВІППЕРА

Анотація

Вступ. Методологічні побудови Р. Ю. Віппера випливали із знання реальних проблем історичного дослідження. За своє довге життя він написав понад 300 робіт із загальної історії від античності до сучасності. Погляди Р. Ю. Віппера на проблему співвідношення науки і суспільства, питання залежності історичної науки від сучасності виявилися досить характерними для
подальшого розвитку історичної та філософсько-соціологічної думки. Р. Ю. Віппер – один із перших вітчизняних істориків, який сформулював, осмислив та досліджував складні гносеологічні проблеми історичного дослідження, питання тісної взаємодії історії з культурою та життям суспільства. Метою дослідження є розкриття уявлень Р. Ю. Віппера на структуру історичної науки як системи «уявних розрізів» історичного минулого, актуалізація його теоретико-методологічних засад дослідження. Методологія дослідження. Як методи та принципи дослідження в роботі використовуються системний та міждисциплінарний підходи, а також теоретико-пізнавальна концепція соціокультурної обумовленості наукового знання. Результати дослідження. пошуків ліберальної історіографії початку XX століття. Він створив оригінальну та самостійну методологічну концепцію, розкрив ту істотну роль, яку відіграють зовнішні чинники в історичному пізнанні. Йому вдалося показати місце ціннісної, світоглядної позиції дослідника у формуванні теорій, загальних понять та фактів у дослідженні, залежність підходів до минулого та бачення історії від культурного середовища, в якому формується історик. Обговорення. У світлі розглянутого розуміння Р. Ю. Віппером впливу сучасності на історичне пізнання та його трактування історичної науки як системи «розумових розрізів» виникає питання, гостроту якого відчував і сам учений: Чи можливе принципово досягнення об'єктивної істини в історії? Чи наближаємося ми шляхом таких поворотів, нахилів та відхилень до істини? В принципі, відповідає історик, так, якщо під істиною не розуміти щось нерухоме. Висновки. В історичному пізнанні історик має справу з відносною істиною, оскільки історична наука, з низки особливостей суб'єктно-об'єктних відносин, неспроможна повною мірою використовувати критерій практики, а робота історика здійснюється у межах певної теоретичної системи, що забезпечує концептуальні засоби вивчення минулого. Однак, незважаючи на суб'єктивістське та релятивістське вирішення низки теоретичних питань історичного пізнання, методологічна концепція Р.Ю. Віппера є якісно новим рівнем у розвитку вітчизняної історичної науки першої половини ХХ століття.