ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ІСТОРІЇ ЯК СИСТЕМИ «РОЗУМОВИХ РОЗРІЗІВ» РОБЕРТА ВІППЕРА
DOI:
https://doi.org/10.18372/2412-2157.36.16965Keywords:
socio-cultural determination of social science, the nature of historical cognition, historical relativism, the system of , fundamental historical theories, common notions, categories and factsAbstract
Вступ. Методологічні побудови Р. Ю. Віппера випливали із знання реальних проблем історичного дослідження. За своє довге
життя він написав понад 300 робіт із загальної історії від античності до сучасності. Погляди Р. Ю. Віппера на проблему
співвідношення науки і суспільства, питання залежності історичної науки від сучасності виявилися досить характерними для
подальшого розвитку історичної та філософсько-соціологічної думки. Р. Ю. Віппер – один із перших вітчизняних істориків, який
сформулював, осмислив та досліджував складні гносеологічні проблеми історичного дослідження, питання тісної взаємодії
історії з культурою та життям суспільства. Метою дослідження є розкриття уявлень Р. Ю. Віппера на структуру історичної
науки як системи «уявних розрізів» історичного минулого, актуалізація його теоретико-методологічних засад дослідження.
Методологія дослідження. Як методи та принципи дослідження в роботі використовуються системний та міждисциплінарний
підходи, а також теоретико-пізнавальна концепція соціокультурної обумовленості наукового знання. Результати дослідження.
Розуміння Р. Ю. Віппером історичної науки як системи «розумових розрізів», цілком вписувалася у напрям методологічних
пошуків ліберальної історіографії початку XX століття. Він створив оригінальну та самостійну методологічну концепцію, розкрив ту істотну роль, яку відіграють зовнішні чинники в історичному пізнанні. Йому вдалося показати місце ціннісної, світоглядної позиції дослідника у формуванні теорій, загальних понять та фактів у дослідженні, залежність підходів до минулого та бачення історії від культурного середовища, в якому формується історик. Обговорення. У світлі розглянутого розуміння Р. Ю. Віппером впливу сучасності на історичне пізнання та його трактування історичної науки як системи «розумових розрізів» виникає питання, гостроту якого відчував і сам учений: Чи можливе принципово досягнення об'єктивної істини в історії? Чи наближаємося ми шляхом таких поворотів, нахилів та відхилень до істини? В принципі, відповідає історик, так, якщо під істиною не розуміти щось нерухоме. Висновки. В історичному пізнанні історик має справу з відносною істиною, оскільки історична наука, з низки особливостей суб'єктно-об'єктних відносин, неспроможна повною мірою використовувати критерій практики, а робота історика здійснюється у межах певної теоретичної системи, що забезпечує концептуальні засоби вивчення минулого. Однак, незважаючи на суб'єктивістське та релятивістське вирішення низки теоретичних питань історичного пізнання, методологічна концепція Р.Ю. Віппера є якісно новим рівнем у розвитку вітчизняної історичної науки першої половини ХХ століття.
References
Berger, Peter and Tomas Lukman. 1995. Socialnoe
konstruirovanie realnosti. Traktat po sociologii znaniya [Social
construction of reality. Treatise on sociology of cognition]. Moscow:
Medium.
Buzina, Oles. 2014. Uteshenie istoriej [History consolation].
Kyiv: Arij.
Vipper, Robert. 1910. "Ocherki teorii istoricheskogo poznaniya"
["Outline on the theory of historical cognition"]. Sovremennyj mir,
Modern world 1:214-240.
Vipper, Robert. 1908. Ocherki istorii Rimskoj imperii [Essays on
the history of Roman Empire]. Moscow.
Vipper, Robert. 1912. Dve intelligencii i drugie ocherki: Sb.
statej publichnyh vystuplenij. 1900-1902 [Two intelligences and
other essays: conference proceedings. 1900-1902]. Moscow
Vipper, Robert. 1900. Obshestvennye ucheniya i istoricheskie
teorii XVIII i XIX vekov v svyazi s obshestvennym dvizheniem na
Zapade [Public believes and historical theories of XVIII and XIX
centuries in the context of Western social movements]. Moscow
Kareev, Nikolaj. 1883. Osnovnye voprosy filosofii istorii [Main
issues of historical philosophy]. 2 vols. Moscow.
Kareev, Nikolaj. 1895. Istoriko-filosofskie i sociologicheskie
etyudy [Historical, philosophical, and sociological studies]. Spb.,
Varshava.
Karsavin, Lev. 1920. Vvedenie v istoriyu (teoriya istorii)
[Introduction to history (theory of history)]. Spb.: Nauka i shkola.
Klyuchevskij, Vasilij. 1959. "Kommentarii k kursu lekcij po
istochnikovedeniyu" ["Commentaries on source study lectures"].
Sochineniya [Works]. 8 vols. Vol. 1, 474–499. Moscow: Izd-vo soc.-
ekon. literatury.
Khvostov, V.M. 1914. Teoriya istoricheskogo processa:
Ocherki filosofii i metodologii istorii [The theory of historical process:
essays on philosophy and methodology of history]. Moscow.
Lavrov, Petr. 1965. Izbrannye proizvedeniya [Selected works].
Vol. 2 of Filosofiya i sociologiya, Philosophy and Sociology.
Moscow: Mysl.
Mihajlovskij, Nikolaj. 1909. Polnoe sobranie sochinenij. 1906–
[Complete Set of Works. 1906–1909]. Spb.
Petrenko, V.F. 2011. "Konstruktivizm kak novaya paradigma v
naukah o cheloveke" ["Constructivism as a new paradigm in the
human sciences"]. Voprosy filosofii, Issues of Philosophy 6 :75–82.
Petrushevskij, Dmitrij. 1917. Ocherki po istorii srednevekovogo
obshestva i gosudarstva [Essays on history of medieval
society and nation development]. Moscow.
Stepin, Vyacheslav. 2009. "Klassika, neklassika,
postneklassika: kriterii razlichiya [Classics, nonclassics,
postclassics: criteria to distinguish]. In Postneklassika: filosofiya,
nauka, kultura, Post-nonclassics: philosophy, science, culture, 249–
Spb.: Mir.
Tarle, Evgtnij. 1992. "O napoleonovskoj istoriografii" ["Issues
on Napoleon’s historiography"]. In Napoleon. Minsk: “Belarus”.
