ЕКОЛОГІЧНА ДИПЛОМАТІЯ: ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ І СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2412-2157.35.16564Ключові слова:
екологічна дипломатія, шлях розвитку, результати та сучасний стан, державні інтереси, міжнародна відповідальністьАнотація
Вступ. У сучасному світі екологічна проблематика дедалі частіше стає предметом дискусій вчених, політиків та громадянського суспільства. Світова спільнота бажає зрозуміти джерела виникнення проблем навколишнього середовища, а також знайти шляхи їх подолання. Мета і завдання. Метою дослідження є визначення основних інструментів, які застосовує екологічна дипломатія за умов глобальної конкуренції та зростання взаємозалежності між країнами. Методологія дослідження. Для досягнення мети, визначеної автором статті, було використано комплекс основних принципів та методів наукового пізнання: системний аналіз, порівняння, критичний аналіз. Результати дослідження. У XXI столітті інститут екологічної дипломатії вже набув деякого поширення у низці країн, які активно відстоюють відновлення екосистеми планети. Найбільш яскравим та успішним прикладом є екологічна дипломатія Євросоюзу. Екологічна дипломатія розвивається відразу на кількох рівнях: глобальний рівень, представлений функціонуванням ООН та діяльністю її членів щодо вирішення глобальних екологічних проблем та забезпечення екологічної безпеки;регіональний рівень дипломатії, тобто екологічна діяльність, яку проводять регіональні екологічні інститути. Обговорення. Угода про асоціацію між
Україною та ЄС, яка в свій час була драйвером реформ у сфері охорони довкілля, відходить на задній план у проведенні реформ. На реформування екологічної та кліматичної сфери впливають зовнішньополітичні та внутрішньополітичні фактори. Уряд України говорить про зелене реформування лише в контексті Європейського зеленого курсу (European Green Deal (Європейський зелений курс (ЄЗК) – це програма дій Єврокомісії, мета якої – перехід до 2050 року до кліматично нейтральної Європи) та наміри долучитись до цієї внутрішньої політики ЄС. Висновки. Особливістю екологічної дипломатії є те, що вона може відбуватися не лише в традиційному, але й інноваційному форматі співробітництва – орієнтованому на забезпечення глобальної екологічної безпеки, налагодження конструктивної взаємодії акторів світової політики.
Посилання
Andrusevych A., Andrusevych N. and Z. Kozak. 2021. Zovnishnopolitychnyi vymir ekolohichnoyi ta klimatychnoyi polityky ES ta Ukrayiny: ohlyad ta rekomendatsiyi dlya Ukrayiny [The foreign policy dimension of the EU and Ukraine's environmental and climate policies: a review and recommendations for Ukraine]. Lviv: Resource and Analytical Center "Society and Environment".
Bliznetskaya, E. 2015. "Opyt izucheniya i prepodavaniya mnogostoronney ekologicheskoy diplomatii" ["Experience in studying and teaching multilateral environmental diplomacy"]. Tezisy doklada na Mezhdunarodnoy nauchnoy konferentsii studentov, aspirantov I molodykh uchenykh "Lomonosov 2015", Abstracts of the report at the International scientific conference of students, graduate students and young scientists "Lomonosov 2015". Moscow: MAKS Press.
Bokhan, A. 2018. "Transparentnistʹ rynkovoyi statusnosti ekolohichnoyi dyplomatiyi". ["Transparency of market status of environmental diplomacy"]. Zhurnal yevropeiskoi ekonomiky, Journal of European Economics 16 (4): 504-519.
Bokhan, A.V. 2017. Korporatyvnyy mesedzh ekolohichnoyi dyplomatiyi. [Corporate message of environmental diplomacy]. https://conf.ztu.edu.ua/wp-content/uploads/2017/09/292.pdf).
Carroll, J. E. 1983. Environmental diplomacy: an examination and a prospective of Canadian-US transboundary environmental
relations. USA: University of Michigan Press.
Czinguan, D. 2007. Mezhdunarodnaja ekologichekaja diplomatija [International Environmental Diplomacy]. Pekin: Izd-vo social'nyh nauk Kitaja.
Dikusar, B. M. 2007. "Pravo okruzhayushchey sredy Yevropeyskogo soyuza". ["European Union environmental law"]. Sovremennoe pravo, Modern Law (8-1): 91-93.
Drotianko, L., Abysova, M., Poda, T. and S. Ordenov. 2020. ″Filosofiia dialohu v komunikatyvnykh praktykakh informatsiinoho
suspilstva″ [″Philosophy of dialogue in communicative practices of the information society″]. In Sotsialni komunikatsii informatsiinoho
suspilstva: teoretychni ta prykladni aspekty,Social communications of the information society: theoretical and applied aspects. Kyiv: Talkom.
Grant,W., Duncan,M. and P. Newell. 2000. The Effectiveness of European UnionEnvironmentalPolicy. NewYork: St. Martin's Press.
Grushchinska, N.M 2016. "Ekonomichna dyplomatiya yak potuzhnyy instrument podolannya konfliktohennosti krayin" ["Economic diplomacy as a powerful tool for overcoming the conflict of countries"]. Ekonomichnyi nobelivskyi visnyk, Economic Nobel Bulletin (1): 85-90.
Guanjun, W. 2011 Ekologicheskaya diplomatiya Kitaya: istoriya razvitiya I sovremennyye problem[China’s Ecological Dimplomacy:
history and current issues]. https://vang_guanjun_131_334_341.pdf (herzen.spb.ru).
Matveeva, E.V. 2010. "Ekologicheskaya politika Yevrosoyuza". ["Environmental policy of the European Union"]. Vestnik Nizhegorodskogo universiteta im. N.I. Lobachevskogo. Bulletin of the Lobachevsky State University of Nizhny Novgorod (6): 311-317.
Mohammad, S.A. 2013. "Formirovaniye elementov mezhdunarodnogo ekologicheskogo upravleniya v ekologicheskoy politike Yevropeyskogo soyuza". ["Shaping elements of international environmental governance in the environmental policy of the European Union"]. Evrazijskij yuridicheskij zhurnal,Eurasian Law Journal (12): 37-39.
Nickolson, M. 1974. The Environmental Revolution. A Guide for the New Masters of the World. New York and San-Francisco.
