ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ МЕМОРІАЛЬНИХ ПРОСТОРІВ ЯК СЕРЕДОВИЩА МУЛЬТИСЕНСОРНОГО СПРИЙНЯТТЯ ПАМ’ЯТІ

Анотація

Мета. Дослідити мультисенсорне сприйняття пам’яті в контексті формування меморіальних просторів та визначити вплив поєднання сенсорних, когнітивних й емоційних каналів сприйняття на колективну свідомість. У центрі уваги – аналіз ролі таких просторів у збереженні історичної пам’яті, підтримці культурної тяглості та розвитку соціальної рефлексії. Методологія. У дослідженні застосовано комплексний міждисциплінарний підхід, який поєднує елементи культурологічного, психологічного, архітектурного та соціально-комунікативного аналізу. Використано методи порівняльного аналізу світових меморіальних об’єктів, структурно-функціональний підхід до вивчення просторової організації та візуально-сенсорних характеристик, а також контент-аналіз матеріалів, присвячених проєктуванню сучасних меморіальних середовищ. Результати. У статті обґрунтовано, що мультисенсорне сприйняття пам’яті забезпечує глибше емоційне залучення відвідувачів меморіальних просторів, стимулює емпатію та сприяє формуванню стійких асоціативних зв’язків між минулим і сучасністю. Виявлено, що архітектурна форма, звукові та світлові ефекти, тактильні й просторові рішення створюють синергетичний ефект, який активізує механізми колективного запам’ятовування. Проаналізовані приклади меморіальних об’єктів у різних країнах демонструють багатоманітність художніх і технологічних підходів до репрезентації історичної пам’яті та її інтеграції в міське середовище. Підкреслено значення меморіальних просторів як інструментів громадянської освіти, морального виховання та культурного діалогу. Наукова новизна. Уперше мультисенсорне сприйняття розглянуто як ключовий чинник ефективності меморіального простору, що поєднує естетичний, психологічний і комунікативний виміри впливу на відвідувачів. Розкрито потенціал інтеграції сенсорних технологій у процес проєктування сучасних меморіальних об’єктів з метою посилення емоційного та когнітивного ефекту. Запропоновано авторське трактування меморіального простору як динамічного середовища колективного досвіду, здатного впливати на соціальні наративи та формувати нові моделі пам’яті. Практична значущість. Отримані результати можуть бути використані під час розроблення архітектурно-художніх концепцій меморіальних комплексів, у проєктуванні публічних просторів, а також у музейній та освітній практиці. Висновки дослідження мають прикладне значення для урбаністики, культурної політики та менеджменту культурної спадщини, спрямованих на збереження історичної пам’яті та зміцнення соціокультурної єдності суспільства.