ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТ ФОРМОТВОРЕННЯ В СУЧАСНІЙ АРХІТЕКТУРІ

Анотація

У статті розглядається генеративний штучний інтелект як інноваційний інструмент формотворення в сучасній архітектурі, дизайні та образотворчому мистецтві. З’ясовано його роль у трансформації творчого процесу, просторового мислення та архітектурно-художньої практики. Окреслено основні напрями застосування інноваційних технологій у сфері архітектури: генеративне та параметричне проєктування, дизайн інтер’єрів і предметного середовища, ландшафтне моделювання, цифрова скульптура й художні практики. Визначено, що інтеграція штучного інтелекту забезпечує нові підходи до пошуку форми, структури та композиції, сприяє розширенню творчих можливостей архітектора, підвищенню ефективності проєктних рішень та оптимізації етапів роботи. Мета – виявити та обґрунтувати роль штучного інтелекту як інноваційного інструменту формотворення в сучасній архітектурі, визначити напрями його використання в архітектурному, дизайнерському та художньому проєктуванні, а також проаналізувати вплив цифрових технологій на естетику та структуру архітектурного середовища. Методологія. У дослідженні використано методи системного аналізу, порівняння, синтезу та узагальнення сучасних наукових джерел і практичного досвіду застосування нейромереж у проєктуванні. Результати. Встановлено основні напрями застосування штучного інтелекту в архітектурі: створення концептуальних і візуальних моделей, розробка просторових рішень, автоматизація створення креслень і параметричного моделювання, генерація матеріалів і текстур, формування ландшафтних та скульптурних композицій. Визначено, що нейромережеві алгоритми сприяють підвищенню енергоефективності, гармонізації архітектурного середовища та розвитку нових естетичних тенденцій. Наукова новизна полягає у комплексному аналізі штучного інтелекту як чинника архітектурно-художньої трансформації. Уперше систематизовано напрями його застосування в архітектурному формотворенні, визначено роль алгоритмічних технологій у розвитку композиційних та просторових рішень, що відкриває новий підхід до проєктування в умовах цифрової культури. Практична значущість. Отримані результати можуть бути використані у процесі проєктування сучасних архітектурних об’єктів, оптимізації навчальних програм з архітектурного моделювання, цифрового дизайну та мистецької освіти. Інтеграція ШІ у проєктну практику створює умови для підвищення якості архітектурних рішень і розвитку нової професійної компетентності архітектора.