БРУТАЛІЗМ. СТИЛЬ АРХІТЕКТУРИ ЧИ АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ЗАХИСТ ВІД ПОВНОМАСШТАБНОЇ АГРЕСІЇ

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу архітектурного стилю бруталізму у світовому та українському контекстах з акцентом на його потенційну роль як альтернативного засобу захисту в умовах воєнної агресії. Мета дослідження полягає у виявленні історичних витоків та ключових архітектурних рис бруталізму, визначенні його соціокультурного впливу на міське середовище та оцінці можливостей адаптації цього стилю в сучасних умовах України як символу стійкості й безпеки. Методологія ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує історико-архітектурний аналіз, типологічні дослідження, порівняльний метод, соціокультурний підхід та проєктно-аналітичні прийоми. Застосування системного підходу дало змогу поєднати архітектурно-естетичний, культурний і безпековий аспекти у вивченні бруталізму. Результати дослідження показують, що бруталізм в Україні не лише є важливим складником архітектурної спадщини другої половини ХХ століття, а й може бути переосмислений як архітектурна стратегія, здатна виконувати функцію психологічного та навіть фізичного захисту. Масивність, монолітність і мінімалістичний характер споруд сприяють формуванню відчуття безпеки серед мешканців і можуть бути адаптовані для сучасних потреб містобудування. Наукова новизна роботи полягає у висвітленні подвійної природи бруталізму: від його архітектурної та культурної ролі у формуванні ідентичності міського простору до потенційного використання у сфері безпеки. Уперше запропоновано розглядати бруталізм як ресурс для створення «захищеної архітектури» в умовах воєнних викликів. Практична значущість полягає в можливості використання принципів бруталізму для проєктування сучасних громадських і житлових споруд, що поєднують естетичні та функціональні характеристики з безпековими вимогами. Результати можуть бути корисними для архітекторів, урбаністів і фахівців у сфері культурної спадщини при розробці стратегій розвитку міського середовища.