ФЕНОМЕНОЛОГІЯ КРАСИ, ГАРМОНІЇ ТА СЕКСУАЛЬНОСТІ В МИСТЕЦТВІ ТА ФІЛОСОФІЇ

Анотація

У статті досліджено феноменологічну природу краси, гармонії та сексуальності як взаємопов’язаних категорій естетичного досвіду в мистецтві та філософії. Висвітлено історико-філософську еволюцію уявлень про красу від античних концепцій міри й пропорції до феноменологічних інтерпретацій ХХ–ХХІ ст., у межах яких краса постає подією свідомості, гармонії, принципом упорядкування пережитого різноманіття, а сексуальність – енергією духовно-тілесного самовираження. Мета дослідження полягає у феноменологічному аналізі категорій краси, гармонії та сексуальності як естетичних і духовних вимірів людського буття, а також в осмисленні їх просторового втілення в мистецтві. Методологія. Методологія дослідження ґрунтується на феноменологічному підході, який дає змогу розглядати красу, гармонію та сексуальність як способи свідомого переживання буття. Використано герменевтичний, історико-порівняльний і культурологічний методи для аналізу еволюції естетичних категорій, а також елементи психоаналітичної, когнітивної та нейроестетичної інтерпретації з метою пояснення механізмів емоційного й духовного впливу мистецтва на людину. Результати. З’ясовано, що краса, гармонія та сексуальність утворюють єдину феноменологічну систему, у якій краса постає подією свідомості, гармонія – принципом упорядкування буття, а сексуальність – енергією духовно-тілесного самовираження. Простежено історичну еволюцію цих понять від античних концепцій міри й пропорції до сучасного розуміння краси як екзистенційного досвіду, виявлено їх відображення у творах мистецтва різних епох та показано, що через поєднання чуттєвого і духовного мистецтво стає засобом пізнання гармонії людського буття. Наукова новизна. Здійснено цілісний феноменологічний аналіз категорій краси, гармонії та сексуальності як взаємопов’язаних модусів естетичного досвіду. Запропоновано авторську модель їх «триєдності», у якій краса трактується як акт духовного одкровення, гармонія – як принцип упорядкування буття, а сексуальність – як енергія творчого самовираження. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані у сфері мистецтвознавства, естетики, культурології та філософії для глибшого аналізу художніх творів і процесів сприйняття. Запропонована феноменологічна модель краси, гармонії та сексуальності може слугувати методологічною основою для викладання гуманітарних дисциплін, розроблення мистецьких і освітніх програм, а також для практик, спрямованих на розвиток естетичного, емоційного й духовного досвіду особистості.