КОНЦЕПТ ЛІНІЇ У ПРОСТОРОВОМУ МИСТЕЦТВІ МОДЕРНІЗМУ ТА ПОСТМОДЕРНІЗМУ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню концепту лінії як матеріального об’єкта просторовості в мистецтві модернізму та постмодернізму. Мета статті – дослідити трансформацію ролі та способів використання лінії як матеріального елемента простору в мистецтві модернізму та постмодернізму, простежити її перехід від інструмента окреслення форми до динамічного медіума, що поєднує об’єкт, простір і глядача. Методологія. Дослідження базується на принципах міждисциплінарного та комплексного підходів, що поєднують аналіз мистецьких явищ і сучасних наукових концепцій. Використано історико-хронологічний, біографічний, історико-порівняльний методи та мистецтвознавчий аналіз, а також інтерпретацію художніх практик у контексті теорій простору й часу. Результати. На основі аналізу творів Хуліо Гонсалеса, Лижії Кларк, Дена Флавіна, Девіда Сміта, Єви Гессе, Гордона Матта-Кларка, Мони Хатум, Хесуса Рафаеля Сото, Тамари Квесітадзе та Жома Пленси окреслено ключові напрями переосмислення лінії в мистецтві середини ХХ – першої чверті ХХІ століття. Запропоновано цілісну інтерпретацію трансформацій лінії як провідного засобу виразності у візуальному мистецтві пізнього модернізму та постмодернізму. Виявлено комплекс аспектів функціонування матеріальної просторової лінії, яка, окрім візуальної форми, набуває в сучасних мистецьких практиках аудіотактильної, кінетичної пролонгованості й залученості як засіб формування інтерактивного середовища. Наукова новизна. Виявлено особливості художнього переосмислення лінії як просторового елемента, що має здатність структурувати середовище, взаємодіяти із глядачем та інтегрувати різні види просторовості – фізичну, психологічну, соціальну. Доведено, що лінія в мистецтві другої половини ХХ – початку ХХІ століття перетворюється на інструмент моделювання взаємодії об’єкта, простору й часу. Встановлено, що лінія виходить за межі традиційного контуру форми та стає активним елементом, який структурує простір, впливає на його сприйняття та створює інтерактивний діалог із глядачем. Практична значущість. Результати дослідження сприятимуть поглибленому розкриттю теоретичних і практичних аспектів мистецтва постмодернізму, можуть бути використані в освітніх програмах із теорії та історії мистецтва, у мистецтвознавчих і міждисциплінарних дослідженнях, а також у творчій практиці художників і дизайнерів.