ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ АРХІТЕКТУРНОЇ ОСВІТИ: ТЕОРІЯ, МЕТОДИКА, МОДЕЛІ

Анотація

Мета. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад і розроблення методичних підходів до організації професійної архітектурної освіти в умовах цифрової трансформації. Особливу увагу приділено впровадженню змішаних і дистанційних моделей навчання, які поєднують традиційні студійні практики з інноваційними цифровими інструментами (BIM, AI, VR) для підвищення ефективності формування професійних компетентностей майбутніх архітекторів. Методологія. У дослідженні застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує педагогічну теорію, цифрові технології та практику архітектурного проєктування. Використано аналіз наукових джерел, порівняльний аналіз освітніх моделей, моделювання навчального процесу на прикладі дисципліни «Реконструкція забудованого середовища» у форматах змішаного та дистанційного навчання. Результати. Запропоновано дві моделі організації навчального процесу: змішану (Rotation + Flipped Classroom + PBL) та дистанційну (Flex + SPOL + RSM + PBL). Обидві моделі забезпечують збереження студійної взаємодії, розвиток критичного мислення та інтеграцію цифрових інструментів. Визначено критерії ефективності впровадження моделей, зокрема гнучкість, доступність, рівень цифрової компетентності та методичну складність. Наукова новизна. Уперше здійснено комплексний аналіз адаптації студійної архітектурної освіти до цифрового середовища з урахуванням сучасних педагогічних моделей. Запропоновано педагогічну рамку, що інтегрує рефлексивну практику, експериментальне навчання та цифрові технології в архітектурну підготовку. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані для оновлення освітніх програм архітектурних закладів вищої освіти, розроблення дистанційних курсів, підвищення цифрової грамотності викладачів і студентів, а також забезпечення безперервності навчання в умовах війни та глобальних викликів.