ТРАДИЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ САМОБУТНОСТІ В ТВОРЧОСТІ АРХІТЕКТОРА В.К. ТРОЦЕНКА 1920-Х РОКІВ

Анотація

Мета статті – визначити умови формування поглядів Віктора Троценка на українську традиційну культуру як джерела його архітектурної творчості 1920-х років із вираженою українською ідентичністю. Методологія. У дослідженні використано такі методи: аналіз і систематизація джерел, вивчення архівних та бібліографічних матеріалів, порівняльний аналіз творчих ідеологій. Також застосовано історичний та історико-порівняльний аналіз. Результати. Проведено аналіз наукових статей, які містять нові розвідки стосовно об’єкта дослідження. На основі отриманих результатів уважаємо Віктора Троценка – прихильника застосування рис української самобутності в архітектурі 1920-х років – учнем Харківської архітектурної школи часів її становлення та активним діячем періоду її розквиту. Вироблення власних принципів архітектурної творчості Віктором Троценком визначено як трансляцію професійної майстерності за формою «школа майстра» з концепцією відображення української самобутності в архітектурі, яка знайшла втілення у творчості малих груп діячів культури Харкова. Досліджуючи народне мистецтво, Віктор Троценко заклав основи власного творчого синтетичного мислення та сформував власний метод архітектурного формування новотвору на основі народного прототипу. Наукова новизна. Розкрито вплив трансляції ідеї самобутньої української архітектури у середовищі діячів (етнографів, художників, пам’яткознавців, архітекторів) Харківської архітектурної школи на творчість архітектора Віктора Троценка – яскравого представника цього напряму в 1920-ті роки. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути застосовані у навчальному процесі із залученням отриманих результатів до лекційних курсів з історії архітектури України, у теоретичних дослідженнях з історії архітектури України першої третини ХХ ст., у науково-проєктних роботах, паспортизації пам’яток історії та архітектури авторства Віктора Троценка.