МИСТЕЦТВО РЕДИМЕЙДУ МІЖ ФОРМАЛЬНИМИ ЗАВДАННЯМИ ТА ХУДОЖНІМ ЖЕСТОМ: ПЛАСТИЧНА МОВА В КОНТЕКСТАХ МАТЕРІАЛЬНОСТІ РЕЧІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2415-8151.2025.35.38Ключові слова:
редимейд, файндарт, редимейд скульптура, інсталяція, контемпораріарт, артоб’єкт, актуальне мистецтво, Венеційська бієналеАнотація
Мета статті полягає в аналізі проєктів сучасного мистецтва з використанням редимейду з погляду морфологічного аналізу пластичної мови, що передбачає порівняння формальних завдань художніх творів («річ-форма») із феноменом художнього жесту («річ-жест»). Методологія дослідження передбачає використання як загальнонаукових методів (типологізації, порівняння, дедукції), так і спеціальних (формального та композиційно-пластичного аналізу). Результати. Предметність та прямий зв’язок із «речовим» статусом є унікальною ознакою редимейду незалежно від того, у якому конкретному середовищі реалізується художній потенціал готових об’єктів. Практика художнього жесту редимейду дає змогу як посилювати, так і долати рису предметності, уникаючи природних зв’язків готового об’єкта з дійсністю або пропонуючи замість них альтернативні (Деніель Аршам, Віллі Коул). Натомість річ-форма розвиває морфологічну природу редимейду, провокує глядача деструктивними можливостями формоутворення (Шенник Сміт), а також звертаючись до інтеграції матеріальної природи речі в загальний контекст художнього задуму (Мирослав Балка). В обох проаналізованих принципах чітко проступає дуальна властивість редимейду виступати одночасно і як «готовий», і як «знайдений» об’єкт. Це актуалізує проблематику вибору митця, авторський погляд на художнє завдання та дає змогу залучати до художньо-емоційного сприйняття твору предметний досвід глядача. Наукова новизна. У статті показано, що використання редимейду як авангардного прийому, який змінює наявні правила гри, суперечить загальноприйнятим художнім правилам та часто пропонує альтернативні статуси для маргінальних або табуйованих художніх ідей. Така інструментальна риса редимейду, яку можна оцінювати як одну з актуальних методологій сучасного мистецтва, є причиною важливості та поширеності естетики готових об’єктів у сучасному мистецтві. Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані як у навчальній, так і в науково-дослідній сферах.
Посилання
Венц Ю. До характеристики пластичного об’єкту: поняття та передумови розвитку. Художня культура. Актуальні проблеми, 2014. №. 10. С. 190–196.
Одрехівський В. Сучасна скульптура львівської мистецької школи: експеримент і само ідентифікація. Вісник ХДАДМ, 2017. № 3. С. 57–67.
Педан І. Художні властивості природних матеріалів у предметному дизайні: наслідування та інтерпретація. Культура України. 2022. (77), 65–72.
Протас М. «Nude vita» посткласичної регресії культуріндустрії та ретрокаузальна зворотність. Мистецтвознавство України, 2023. № 23. С. 92–108.
Тарасов В., Мархайчук Н. Особливості художньої мови фотографії у контексті міжвидових трансформацій: фото-реді-мейд та фотоколаж (на прикладі зарубіжних проєктів венеційської бієнале 2010–2020-х рр.). Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Теорія культури і філософія науки», 2023. № 68. С. 25–35.
Adamson G. All the World’s Futures: The Venice Biennale, 2015. The Journal of Modern Craft, 2015. V. 8. №. 3. P. 401–405.
Ahn J. C. Sculpting Nostalgia: Daniel Arsham, Alicja Kwade, and Kathleen Ryan. Intermédialités, 2022. №. 39. Р. 1–24.
Auslander P. The Biennale and Its Discontents. PAJ. A Journal of Performance and Art, 2004. V. 26. №. 1. Р. 51–57
Blacker U. Spatial dialogues and Holocaust memory in contemporary Polish art: Yael Bartana, Rafał Betlejewski and Joanna Rajkowska. Open Arts Journal, 2014. № 3.
Borgatti J. Willie Cole’s Africa remix: trickster and "tribe". African arts, 2009. V. 42. № 2. Р. 12–24.
De Duve T., Krauss R. Echoes of the Readymade: Critique of Pure Modernism. October, 1994. V. 70. Р. 61–97.
De Mussy L. Historiography as readymade. Rethinking History, 2023. V. 27. № 1. Р. 51–73.
Deng C. Integration of fictional archaeological artistic styles and modern brand design: Artist Daniel Arsham’s work. Scientific and Social Research, 2021. V. 3. № 3. Р. 160–172.
Eggink W. The reinvention of the readymade. 7th International Conference on Design & Emotion, D&E 2010: IIT Institute of Design, 2010. Р. 1–23.
Evnine S. Ready-mades: Ontology and aesthetics. British Journal of Aesthetics, 2013. V.53. № 4. Р. 407–423.
Fontaine C. Ready-Made Artist: The Genealogy of a Concept. Qui Parle: Critical Humanities and Social Sciences, 2014. V.22. № 2. Р. 57–68.
Hibberd L. Darren Almond: The limits of representation. Eyeline, 2008. V. 65. Р. 23–25.
Huffman A. Willie Cole’s «Magna tji wara», the «Flint Water Crisis», and the Construction of Meaning. ARTH 492, 2016. April 5. Р. 1–20.
Iversen M. Readymade, found object, photograph. Art Journal, 2004. V. 63. №. 2. Р. 44–57.
Kettle A. «Corso-Esquivel J. Feminist subjectivities in fiber art and craft: Shadows of affect. Routledge, 2019». Craft Research, 2023. V. 14. № 1. Р. 172–175.
Lupien J. Willie Cole: An Archeology of the Future. Canadian Journal of Law and Society, 2005, V. 20. № 1. Р. 68–72.
Мarkowska А. Conspicuously absent Jews, alien environments: Polish artists Mirosław Bałka and Rafał Jakubowicz on the Holocaust. Politics of erasurefrom “damnatio memoriae”to alluring void. World Art Studies, 2014. V. 13. Р. 81–88.
Martini V. The Evolution of an Exhibitory Model. Venice Biennale as an Entity in Time. Transcultural, 2010. V. 1. № 1. Р. 119–138
Mendes A., Weiwei A. The world as a readymade: a conversation with Ai Weiwei. Transnational Screens, 2023, V.13. № 2. Р. 157–175.
Naegele D. The Readymade: Duchamp’s Thing. Interstices: Journal of Architecture and Related Arts, 1995. V.3. № 3. Р. 71–75
Schinckus C. Visual Epistemology of Readymade. Journal of Genius and Eminence, 2020. V.5. № 1. Р. 53–63.
Solewski R. Is it just a metaphysical turn? Art Inquiry, 2015. № 17. Р. 167–179.
Wang C. The development, technique and application of ready-made in the product design. Art and Design Review, 2015. V. 3. № 2. Р. 49–67.
Zepke S. The readymade: Art as the refrain of life. Deleuze, Guattari and the Production of the New. Edinburgh University Press, 2008. Р. 33–44.
