МИСТЕЦЬКІ ПРАКТИКИ В ДИЗАЙНІ ПРОСТОРУ

Анотація

У статті розглядається питання збереження та розвитку індивідуальних мистецьких практик та вміння їх інтегрувати у власні дизайн-проєкти, формуючи нові напрями креативного та альтернативного українського предметно-просторового дизайну. Мета дослідження полягає у виокремленні ролі та виявленні можливостей застосування мистецьких практик у сучасному дизайні простору. Методологія. Методологічна основа статті базована на основних загальнонаукових методах дослідження: аналізу, порівняння, узагальнення різних ідей світового та вітчизняного досвіду з проблем формування альтернативного естетично-функціонального індивідуального середовища з використанням інструментів мистецьких практик у дизайні простору. Результати. На основі реалізованих студентських позааудиторних дизайн-проєктів виявлено роль та продемонстровано широкий спектр можливостей застосування мистецьких практик у реальному проєктуванні та опорядженні визначеного простору. Подані приклади демонструють, що під час реалізації дизайн-проєкту було застосовано на практиці навчально-методичний складник, який є цінним інструментом комплексної поетапної роботи: ергономічний аналіз приміщення, виготовлення креслень, вивчення та опрацювання історичного та архівного матеріалів, оцінка наявних артефактів для створення експозиції, пошук концепції та складників дизайну, проєктна пропозиція, розроблення елементів рукотворних артоб’єктів та креслення предметного опорядження для музейного простору, підбір матеріалів та укладання техніко-технологічної, колористичної карти проєкту, розроблення айдентики та формування матеріалів для інтерактивного наповнення музею. Наукова новизна. У результаті дослідження розкрито перспективні алгоритми і підходи дизайну до формування креативного середовища в інтер’єрних просторах за допомогою комплексного опорядження індивідуально запроєктованими, практично виконаними елементами предметного обладнання та артоб’єктами, які несуть не лише ергономічно-функціональний складник, а й формують стилістичну особливість і неповторність персоніфікованого дизайнера. Практична значимість. Для суб’єктів дизайн-діяльності, зокрема у навчальному процесі спеціальності 022 «Дизайн», визначено чимало чинників та засобів творення вітчизняного дизайнерського продукту. Однак коректне застосування мистецьких практик до певної міри залежить від рівня складності та культури їх інтегрування у простір. До прикладу, щоб створити впізнаваність чи ідентифікувати простір в етностилістиці, недостатньо буквально «орнаменталізувати» дизайнерські форми чи повторити стереотипи модних тенденцій. Лише глибоке знання автентичних аналогів, уміння творчо їх стилізувати, інтерпретувати та трансформувати основні інструменти мистецьких практик дадуть змогу створити актуальний продукт та повноцінно демонструвати і репрезентувати саме український дизайн.