ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ ПРОСТОРУ ТА МІСЦЯ У КОНТЕКСТІ БАР’ЄРНОЇ СИТУАЦІЇ

Анотація

Бар’єрна ситуація є основним феноменом у науці про інклюзію та універсальний дизайн. Для кращого розуміння комплексних архітектурних, дизайнерських та соціальних чинників, що впливають на формування тої чи іншої бар’єрної ситуації у контексті, слід виявити певну позицію архітектурного середовища, де відбувається дія суб`єкта сприйняття і власне позицію самого суб`єкта, що детермінована та конструюється його унікальним феноменологічним досвідом та локальним соціокультурним контекстом. У цьому контексті контакт суб’єкта та предметного середовища мислиться як певний зв’язок, що і формує бар’єрну ситуацію. Оптика дослідження спрямована на прояснення різниці між ефектами місця та простору у бар’єрній ситуації, а також роль цих концепцій у процесі колективної та інклюзивної взаємодії. У даному тексті проаналізовані приклади ситуацій як просторів, так і місць. Описано роль активації тіла у переживанні архітектурного середовища та його вплив на створення колективної взаємодії та інклюзії у ході бар’єрної ситуації. Виявлений взаємозв’язок між простором та місцем, які уявляються радше як концепції та ефекти, що виникають від перебування та сприйняття архітектурного середовища суб’єктом та його інтенціональною свідомістю. Також проаналізовані та названі фактори як зі сторони середовища, так і суб’єкта, що впливають на створення ефекту простору і ефекту місця. У даному тексті аналізується та резюмується спадщина Р.Сеннета, викладена у книзі «Плоть та камінь», де вводиться концептуальний апарат «простору» та «місця», що виведений з історичного аналізу культурного поля Європи, на базі чого описується та досліджується (за допомогою дескриптивного методу та феноменологічної методології в цілому) діалектичний взаємозв’язок даних концепцій, а також автором робиться спроба екстраполяція теорії Сеннета у площину науки про універсальний дизайн та інклюзію. Мета. Виявити взаємозв’язок та роль концепцій простору та місця у структурі переживання бар’єрної ситуації, визначити яким чином простір та місце пов’язані із формуванням феномену інклюзії та колективної взаємодії. Удосконалити концептуальний апарат для розуміння явищ архітектурної дійсності. Методологія. Для аналізу інтерсуб’єктивних явищ сприйняття архітектурного середовища у даному дослідженні пропонується використання феноменологічної методології, а саме методу історичного аналізу, феноменологічної редукції, герменевтичного та дескриптивного методів, а також застосування елементів та схем логіки ситуаціонізму. Результати. Дано визначення поняттям простору та місця у контексті бар’єрної ситуації, виявлений та описаний характер зв’язку та виділені основні характеристики ефектів простору та місця. Виявлена загальна концептуальна схема (синтаксис) діалектичного взаємозв’язку понять простору та місця у структурі бар’єрної ситуації та її вплив на формування інклюзивної взаємодії. Наукова новизна. Зроблено висновок щодо значної ролі дослідження бар’єрної ситуації, а отже і тілесного напруження та активації кількох сенсорних систем тіла одночасно (що присутні в ситуації місця) для виявлення та розуміння свідомістю позиції «іншого», а значить і можливості розуміння самої інклюзивної взаємодії. Практична значущість. Дана робота буде корисною для кращого розуміння сутності та виявлення внутрішнього смислу і впливу архітектурних просторів через застосування ситуативної логіки. Може використовуватись на стадіях передпроєктного аналізу, а також як теоретичний базис для зміни парадигми сприйняття архітектурної дійсності, завдяки екстраполяції логіки ситуаціонізму та феноменологічного методу у площину дизайну та архітектури.