Національна своєрідність і декоративне оздоблення в імператорському (huang da) палаці Гугун в Пекіні

Анотація

В статті визначено  історичні передумови, містобудівне значення, принципи побудови об’ємно-просторової композиції, особливості декорування найбільшого палацового ансамблю світу – Гугун в Китаї, розбудова якого тривала впродовж періодів Мін і Цин. Проаналізовано символіку декоративних елементів і поліхромії. Наведено основні поняття, які характеризують традиційну китайську архітектуру.

В китайській архітектурі і творах мистецтва особлива роль відводилась символічному декору і поліхромії, яка також відзначалась певним символічним змістом.

Порівняльний аналіз поліхромії предметів побуту, творів мистецтва і архітектури свідчить про домінування відкритих кольорів і простих зображень в давні часи і поступове урізноманітнення композицій і поліхромії починаючи з династій Сун і Тан.

Ускладнення сюжетів і урізноманітнення поліхромії мало місце в період Юань, тоді як в період Мін (XIV ст.) формується певний еталон фрескових розписів і декору релігійного і світського характеру, що сконцентровано втілено в ансамблі імператорського палацу Гугун).

В період правління династії Мін зберігається консервативність державного устрою, а в культурі і мистецтві зберігаються усталені традиції попередніх періодів, які збагачуються і розвиваються. Це позначилось також і на архітектурі, яка залежала від соціальної ієрархії, що впливало на типи споруд різного функціонального призначення, їх планування, розміри і декор.

Характерні особливості архітектури періоду Мін: масштабні містобудівні палацові, храмові і паркові ансамблі, усипальні імператорів, іригаційні споруди.

Пурпурове Заборонене місто (Цзицзіньчен) (тепер – Гугун) – головний палацовий ансамбль китайських 24 імператорів династій Мін і Цин (з 1421 до 1912 року) є найбільшим палацовим ансамблем в світі розміром 961 x 753 метрів, загальною площею 720 тыс. м², яке складається з 980 будівель. Цей ансамбль справив значний вплив на культурний і архітектурний розвиток всієї Східної Азії. В 1987 році він першим з китайських пам’яток був внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і включений ЮНЕСКО в перелік найбільших світових зібрань автентичних дерев’яних споруд.