Орнаментальність, як художній образ скоропису в національній культурі барокко

Анотація

У статті розглядаються пластичні сторони скорописного письма, яке відноситься до розквіту українського бароко, а саме визначний і стильовий зріз часу, де українська культура підноситься на один з найвищих щаблів розвитку.

Український скоропис досліджується на історичному палеографічному підґрунті відомими українськими діячами, мистецтвознавцями та шрифтовиками, але про його художні особливості та пластичні можливості майже не згадується.

Розглядається розвиток та формування графем протягом певного періоду та їх відмінні ознаки. Виділяються основні формотворчі елементи, які визначають художньо-пластичні властивості українського скоропису, виконують одночасно функцію конструктивних знакових графем і декоративно-оздоблювальних аксесуарів. Шрифт не тільки читають – шрифт сприймають як зоровий образ і у цьому естетичне значення шрифту, споріднене з графікою і живописом: формальні закони декоративної побудови зображення діють подібно до законів орнаментального мистецтва у шрифті. Геометрична морфологія шрифтових знаків і формотворчих орієнтирів не використовує елементарні форми, а виключно складні, які тяжіють до природніх біонічних структуроутворень, відбувається активне освоєння аркушевого простору, а рясна декоративність письма затьмарює сам зміст. І це є однією з найважливіших ознак барокового орнаменту. Побудова художньо-цілісної орнаментально-шрифтової композиції, полегшується тим, що шрифт і орнамент несуть двовимірний площинний характер і пропонують зрозумілу ритмічну організацію.

Описано пластичні сторони скорописного письма на основі історичних зразків. Орнаментальність простежується у вишуканості стилю, декоративності обробки аркуша, оптимістичній ритміці і свободі володіння інструментом та підлягає самому активному впливу індивідуальної «руки писаря».