ЛЮДЯНІСТЬ У СИСТЕМІ АНТРОПОЛОГІЧНИХ ВИМІРІВ СУЧАСНИХ КОМУНІКАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ
DOI:
https://doi.org/10.18372/2412-2157.40.19325Ключові слова:
діалог, духовність, комунікація, культура, людяність, ментальність, спілкування, співчуття, цінності духовніАнотація
Мета статті полягає у спробі з’ясувати засади, на яких формується внутрішня духовна спільність учасників комунікативних процесів. Виокремити той антропологічний чинник, ціннісно-світоглядний орієнтир, який дозволяє людині у стосунках з іншими представниками її співбуття перейти з рівня «Я – Воно-відношення» (когнітивно-прагматичний світ, де людина виконує певну рольову утилітарну функцію, перебуваючи у монологічному, індивідуалізованому світі), на рівень «Я – Ти-відношення» (діалогічний зв'язок, який забезпечує реалізацію повноцінних міжлюдських стосунків). Серед широкого спектру антропологічних вимірів комунікативних процесів особливої уваги заслуговує концепт «людяності». Залучення концептуально-понятійного аналізу дозволяє визначити сутнісні характеристики концепту «людяність» у співвідношенні з такими категоріями, як «духовність», «моральність», «співчуття», «розуміння». Теоретичним підґрунтям дослідження стали роботи вітчизняних дослідників у галузі філософської антропології, соціальної філософії, етики, філософії культури, соціології, психології. У статті обґрунтовується думка, що діалогічне спілкування може здійснюватися тільки тоді, коли сторони цього процесу налаштовані на партнерські стосунки, які в своїй основі мають ознаки людяності
Посилання
Андрос Є. Комунікативна природа людського буття. Філософія. Світ людини. Київ: Либідь, 2003. С. 225-242.
Андрос Є. Сучасне філософсько-антропологічне знання як основа життєвої стійкості української людини. Філософські обрії. Полтава: 2014. Вип.31. С.71-81. (Науково-теоретичний журнал).
Дондюк А. Багатомірність людського буття та сутність людини. Філософія. Світ людини. Київ: Либідь, 2003. С. 121-138.
Дротянко Л. Унікальність людського буття у сучасних соціальних комунікаціях. Вісник Національного авіаційного університету. 2024. № 1 (39). С. 5-10. (Серія «Філософія. Культурологія»). DOI: http://doi.org/10/18372/2412-2157.39.18424
Єрмоленко А. Людина як "незавершуваний проект історії" у суспільстві "ризиків і загроз" сучасної цивілізації. Філософська антропологія та цивілізаційні виклики сучасності. XIV Шинкаруківські читання. Київ: Знання України, 2019. С. 38-50.
Кримський С. Б. Заклики духовності ХХІ століття (З циклу щорічних лекцій ім. А. Оленської-Петришин, 2002 р.). Київ: Вид. дім «КМ Академія», 2003. 32 с.
Малахов В. Спілкування. Філософський енциклопедичний словник; рекол.: В. І. Шинкарук (голова) та ін. Київ: Абрис, 2002. 750 с.
Малахов В. Етика спілкування: навч. пос. Київ: Либідь, 2006. 400 с.
Малахов В. Проблема несумісності культурних цінностей та сучасні практики людяності. Толерантність та діалог в сучасному світі. Зб. Наук. Праць. Філософські діалоги '2013. Київ: 2013. С. 29-40.
Матюхіна О. Соціальне вчення католицизму про роль сучасних комунікативних процесів у гармонізації індивідуального та соціального. Вісник Національного авіаційного університету. 2024. № 1 (39). С. 122-126. (Серія «Філософія. Культурологія»). DOI: http://doi.org/10/18372/2412-2157.39.18470
Мокляк Л. Людяність як світоглядний принцип соціального проектування в добу сучасних глобальних викликів. Вісник Національного авіаційного університету. 2023. № 1 (37). С. 56-61. (Серія «Філософія. Культурологія»). Doi: http //doi.org/10.18372/2412-2157.37.17576
Табачковський В. Особистісні виміри людського: духовність, свобода, творчість, моральність. Філософія. Світ людини. Київ: Либідь, 2003. С. 199-224.
