КОМУНІКАЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНОЮ КУЛЬТУРОЮ

Анотація

Вступ. Корпоративна культура, як найвищий рівень розвитку організаційної культури, покликана визначати добровільне прийняття місії, цінностей, традицій, норм та правил організації, які регулюють поведінку, діяльність, спілкування та відносини між співробітниками. Прагматичний підхід до формування і розвитку корпоративної культури передбачає налагодження механізмів цілеспрямованого управління даним процесом. Перед науковцями постає потреба узагальнити механізми формування корпоративної культури організації, а в сучасному світі одним з основних таких механізмів виступають комунікації. Мета дослідження – окреслити механізми формування корпоративної культури. Завдання: виявити комунікаційні механізми формування корпоративної культури та особливості їх застосування. Методологія дослідження. Для досягнення мети дослідження було використано соціокультурний методологічний підхід та комплекс основних методів наукового пізнання: системний аналіз, порівняння, критичний аналіз. Результати дослідження. Розуміння генезису і розвитку корпоративної культури пов’язане з розкриттям процесу переходу індустріального світу в останній третині XX століття в постіндустріальний із постекономічною системою. У процесі формуванні корпоративної культури важливо виокремлювати ті комунікативні інструменти, використання яких забезпечить найбільший ефект. В управлінській діяльності ефективність комунікаційного процесу супроводжується досягнутим взаєморозумінням, тобто це побудова ефективної системи комунікації зі зворотним зв'язком. В умовах людського спілкування інформація не тільки передається, а й зазнає кількісних і якісних перетворень, сприймається та інтерпретується відповідно до мотивації, досвіду комунікантів. У соціальних системах управління ми маємо справу із взаємодіями «людина-людина». Це стосується не тільки окремих індивідів, а й колективних суб'єктів, якими є організації. Уміння організувати людей для реалізації цілей, завдань організації пов'язане зі здатністю надавати певного сенсу їхній діяльності, а завдання сенсу можливе тільки через комунікацію. Висновки. Отже, серед функцій комунікацій як інструменту управління корпоративною культурою можна зазначити такі: трансляція цінностей і місії організації; посилення узгодженості діяльності; створення зворотного зв'язку; управління кризами та конфліктами. Комунікація виступає інструментом передачі, підтримки та зміцнення корпоративної культури. Різні типи комунікацій «керівники-підлеглі», «керівники-керівники», «колеги-колеги», «співробітники-клієнти» можуть бути
адаптовані до специфіки та цілей кожної організації. Правильно вибудовані комунікації дозволяють організації створити позитивний імідж і досягти максимального ефекту від своєї діяльності.