ФІЛОСОФСЬКІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ РЕЛІГІЙНОЇ СВІДОМОСТІ

Анотація

Стаття присвячена філософському дослідженню релігійної свідомості, особливостям становлення
релігійності як такої, місцю релігійної свідомості в соціокультурних процесах. Окремо виділяється поняття «релігійна
свідомість», яка є мінливою величиною. Розглядається ставлення до релігії й релігійної свідомості в працях Т. Гоббса,
І. Канта, Гегеля, В. Вернадського та ін. Сучасний період історичного руху людства демонструє певні зміни у смислах і
змістах релігійної свідомості. Сучасність – це пошуки можливостей для трансцендування «Я», пошуки подолання меж
між світом матеріального і духовного, створення єдиної «картини світу». Звертається увага на те, що кожна
релігійна традиція виступає як втілення й трансляція певного типу внутрішньої сутності людини, а в православній
традиції затверджується онтологічна реальність і принципова новизна екзистенціальної ситуації людини, яка
пов’язана з появою та усвідомленням Боголюдини. В такий спосіб, визначення сутності релігії постає дефініцією
сутності релігійності. Головним висновком є те, що релігійна свідомість може розумітися як акт присутності у
просторі буття, тобто як просторове поле, в якому свідомість здійснює свої зміни на основі емоційної матриці.
Точніше, рафінованого почуття, у безпосередній інтенції якого - як інтуїції, здійснюється самоцінність та пов'язаність
свідомості у буття цілого. Тобто постулюється самоцінність свідомості, що актуалізує безпосередню інтенцію
неявного порядку.