ОБГРУНТУВАННЯ СПЕЦИФІКИ ТЯГЛОСТІ ФІЛОСОФСЬКОГО ПРОЦЕСУ В МЕЖАХ ОПОЗИЦІЇ МОДЕРН-ПОСТМОДЕРН
DOI:
https://doi.org/10.18372/2412-2157.36.16969Ключові слова:
пре-модерн, модерн, пост-модерн, сучасність, сьогоденняАнотація
У статті відслідковуються та аналізуються «відмінності» між філософією модерну та постмодерну, які
укорінилися в критичній літературі щодо постмодерної філософії як «фундаментальні». Доводиться, що за
визначальну рису модерної філософії, на противагу постмодерну, береться спрямованість до формування цілісної,
загальної філософської теорії, що претендує на істину і єдино вірний та науково обґрунтований погляд на реальність.
Встановлюється, що сучасність елімінує цей підхід, розкодовує сенси маніфесту про всеосяжність і винятковість
модерну, підтверджуючи цим вихід філософського знання на інший рівень, що виражається в постмодерному баченні:
якісно новий рівень зі збереженням досягнень минулого, через подолання попередньої форми, але з максимальним
обмеженням її значення. Також, у статті обґрунтовується думка, що надмірне надання значущості модерну,
виправдання його постулатів – це інфантильна віра в те, що людський розум має цілковиту можливість пізнати світ
як таке собі «ціле», що може підкорятися якимось певним законам та правилам, що вже принципово є неможливим у
сучасних умовах.
Посилання
Badiou A. Manifestepourla philosophie. P. : Editionsduseuil, 1989. 184 p.
Foucault M. The atrum philosophicum in Critique. Paris, 1970. Р.591–592.
Justine C. Hannah Arendt penserla modernite. Sciences humaines, 7/2012. №239. Р. 37–39.
Poirson M. Artetargenten Franceautempsdes Premiers Modernes (XVIIe–XVIIIesiècles). Oxford : VoltaireFoundation, 2004. 341 p.
Агамбен Дж. Що є сучасним? / пер. с італ. Августина Соколовскі. К. : Дух і Літера, 2012.
Божович М. «Істеричний матеріалізм Дідро». Логос. 2003. №3. С. 66–79.
Козловскі П. Сучасність постмодерну. Питання філософії. 1995. № 10. С. 87.
Хабермас Ю. Філософський дискурс про модерн. Вид-во «Весь світ», 2003. 416 с.