ЧАС ТА БУТТЯ В СМИСЛОВИХ МОДЕЛЯХ ТРАДИЦІЙНОГО СХОДУ ТА ПОСТМОДЕРНОГО ЗАХОДУ

Анотація

Стаття присвячена розгляду концептів «часу» та «буття» в різних культурних традиціях: східній та
західній, між якими завжди існував та існує певний зазор (соціологічний, філософський, часовий) відповідно до якого, як
східна так і західна людина живе в один час, але не перебуває в одній фазі соціального циклу. В статті показано, що
східна культурна традиція щодо західної є певним «проєктом», який уже зреалізований, здійснений, довершений,
витриманий часом та осмислений, вкорінений в бутті, у той час як західна культура лише підходить до нього в
якості «нової перспективи». Точкою перетину для розуміння того, що традиційність Сходу є не кардинально
відмінною, а, навпаки, близькою тому, що постулюється Заходом у його постмодерному варіанті є ірраціональність
з її плинністю, орієнтованістю на тимчасове, миттєве тощо, а відтак – обґрунтування цього є метою даною
розвідки. У такий спосіб, у дослідженні ми намагаємося реалізувати головне завдання: увиразнити точки перетину
традиційного Сходу та постмодерного Заходу та довести, що ці культури не є кардинально протилежними.
Центральною проблемою статті є спроба аналізу тлумачення часу та буття в східній смисловій моделі та
відповідно до цього обґрунтування співперетину даної проблематики в смисловій моделі постмодерної культури, в яку входить західна людина. Відповідно, розкриттю даної проблеми сприяє компаративний метод та вивіреність
методології дослідження. Обґрунтуванню західних підходів до визначення часу та буття сприяють дослідження
класиків філософської думки таких як: М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр, Ж. Дельоз, а також ґрунтується на розвідках
Т. А. Мозгової, яка є фахівцем та дослідницею японської філософії загалом, та, зокрема, розглядає час та буття в
їхньому філософському змістовному та смисловому наповненні порівняно із західними відповідниками. У розвідці ми
приходимо до висновку, що східну культурну традицію та західну постмодерну не можна вважати кардинально
протилежними, а більше того, навпаки, саме Постмодерн дозволяє побачити, на скільки вони є «далекими
близькими».