Сон та реальність: досвід філософських медитацій

Анотація

Виявлення неповноти мови опису феномену сну, суб'єктивний характер реальності сновидінь, проблема розмежування сну та уяви – це далеко не повний перелік того, чому сон викликає зацікавлення і водночас дослідницьку відстороненість. Явище сну є одним із тих, яке залишається до кінця не з’ясованим. У ситуації сучасності, коли кінематограф рясніє візуальним контентом сюрреалістичних зображень, де сон та реальність зливаються в єдину химеру сновидінь, коли література, як і раніше, перевантажена сюжетами поетики кафкіанського сну, а нейрофізіологія намагається з’ясувати, яке місце займає сон в структурі свідомості людини, спроби філософського аналізу даного явища є надзвичайно актуальними. Адже саме філософія здатна провести всебічну «діагностику» та віднайти інструментарій для пояснення даного феномену. У вирішенні проблеми природи сну та інтерпретації сновидінь сьогодні можна констатувати очевидну методологічну кризу, оскільки, незважаючи на наявні різнопланові підходи і концепції, відсутня узгодженість між ними, а найголовніше - відсутнє розуміння онтологічного статусу реальності сновидінь. А відповідно, є відсутнім і сутнісне визначення того, чим є сон загалом. У сучасності є тенденція до розмежування сну та сновидіння. Межа цих явищ пролягає між деконструктивістською тенденцією до розчленування, знищення суб'єкта на користь знаку та конструюванням суб’єктивності на основі дискурсивних практик. Відповідно, виникає вона завдяки тому, що саме явище сну залишають на розсуд «фізіології», а сновидіння використовують задля опису чи як засіб мови. Щодо філософії, то вона розглядає сон з боку реальності та уяви.