НЕЗАЛЕЖНІ ОБ’ЄКТИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХНЬОЇ ВЗАЄМОДІЇ: ОНТОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД

Анотація

Вступ. У даному дослідженні автор здійснює концептуалізацію феномену незалежних об’єктів, а також особливостей їхньої взаємодії. Ключовими завданнями є: виявлення зв’язків між незалежними об’єктами; встановлення межі їхньої незалежнос-ті; порівняння з математичними моделями, що репрезентують взаємодію «залежної змінної» і «незалежної змінної». Мето-дологія дослідження. На основі феноменологічного та онтологічного підходів, а також використовуючи кількісний та ймові-рнісний методи, автор здійснює порівняльний аналіз феномену незалежних об’єктів в математичної теорії і в соціально-філософських дослідженнях. Результати дослідження. Показано, що в природі та в суспільстві принципи формування та деформації зв’язків різняться. В природничих науках, що вивчають світ як нескінченний Всесвіт, терміни «залежна змінна» та «незалежна змінна» зазвичай використовуються в експериментальних дослідженнях, де необхідно маніпулювати деякими змінними. У цьому сенсі «незалежність змінної» визначається як незалежність від реакції, властивостей і намірів об’єкта експерименту. Обговорення. Деякі змінні залежать від дії об’єкта експерименту або умов експерименту. Ці змінні, можливо у неявній формі, містять деяку інформацію про поведінку або реакції об’єкта під час експерименту. У висновках обґрунто-вується думка, що неможливо відстежити причинно-наслідкові зв’язки, аналізуючи часово-просторові характеристики мате-ріальних об’єктів лише частково. Знайти ж незалежні об’єкти в чистому вигляді або встановити повну відсутність взаємодії між ними вкрай складно. Можна говорити про деякі особливості взаємодії, встановивши збільшується або зменшується рі-вень взаємодії з урахуванням зміцнення або ослаблення зв’язків.