У статті проводиться філософсько-правове дослідження принципу добросовісності, яке актуалізується особливою роллю оціночних категорій у цивільному праві. Показано, що зміст терміну «добросовісність» є предметом дискусій серед філософів права та юристів, як практиків, так і науковців. Наголошується на тому, що якщо добросовісність береться поза правового регулювання суспільних відносин, то вона залишається лише формальним принципом, абстракцією, яка може навіть служити інструментом для зловживань. Зроблено висновок, що «добросовісність» має статус не тільки морально-етичної, але й цивільно-правової категорії. Розуміння ж особливостей дії принципу добросовісності в культурі філософсько-правового та етичного мислення сприяє розвитку всієї системи позитивного права.
