У статті досліджуються особливості феномену самоактуалізації «я», його сутнісні характеристики таголовні варіанти філософських інтерпретацій. Актуальність цієї проблеми безпосередньо пов’язана з кризовимиявищами в багатьох сферах функціонування сучасних соціумів, які нівелюють особистість як таку. Особливоважливим у сучасності постає питання щодо розгортання всіх сутнісних сил людини, реалізації таких її життєвихпотенціалів, як «добро», «любов», «гідність», «совість» та ін. Аналізуються класичні праці, до яких віднесенофілософсько-психологічні дослідження екзистенціального і гуманістичного плану – Л. Бінсвангера, А. Маслоу, Р. Мея,К. Роджерса, В. Франкла, Е. Фромма та ін. Йдеться про те, що самоідентифікація, самореалізація людинирозпочинається зі ставлення до власного «я». Людина, яка не поважає і не любить саму себе, не може поважати ілюбити інших людей. Особлива увага приділяється теорії відомого американського дослідника Дж. Де Во, якийрозкриває «механізми» того процесу, як «я» водночас включається в культуру і в соціально-ієрархічну структурусучасного соціуму. Дж. Де Во визначає поняття «етнічності» як ототожнення людиною самої себе з певноюкультурною традицією. При цьому дослідник доповнює це поняття іншим поняттям – «етнічної групи», яка йзберігає етнокультурну своєрідність. Людина виступає як духовна істота, яка постійно змінює власні смисли, і в ційзміні смислів актуалізуються всі характеристики конкретного соціуму – економічні, політичні, соціальні, культурніта ін.
