ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА ЗА УМОВ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

Мета: визначити теоретично-правові засади здійснення обмеження прав людини в умовах воєнного стану. Методи дослідження: аналітико-узагальнюючий, структурно-семантичний, синтаксичний, компаративістики, класифікації тощо. Результати: визначена актуальність проблематики теоретичних засад та практичних шляхів правового забезпечення тимчасового обмеження окремих прав людини в умовах воєнного стану. Віднесено до важливого засадничого аспекту теоретичного підґрунтя вказаної проблеми розмежування змісту понять обмеження прав і позбавлення прав та запропоновані критерії такого розмежування. Узагальнені результати досліджень проблеми обмеження прав людини в умовах надзвичайного або воєнного стану, здійснених зарубіжними та вітчизняними вченими. Обґрунтована перспективність моделі дерогації, яка розглядається як реагування держави на надзвичайну ситуацію та характеризується частковим відступом держави від зобов’язань, залишаючись при цьому у межах права. Обговорення: вказано, що обмеження прав розглядається юриспруденцією як правомірний прояв функції держави з балансування інтересів особи й суспільства в умовах надзвичайного чи воєнного стану, а позбавлення прав є формою юридичної відповідальності або санкції, що повністю усуває відповідне право з правового статусу особи. Констатовано, що зарубіжні дослідники передусім досліджують питання тимчасового обмеження прав людини в умовах кризової ситуації, чи надзвичайного стану, у той час, коли національна юриспруденція активно досліджує вказану проблему зосереджуючись саме на умовах воєнного стану, зберігаючи при цьому потужний взаємозв’язок вказаних підходів. Підкреслюється вимога до дерогації у частині відповідності стандартам необхідності, пропорційності, передбачуваності та законності та поширення лише на окремі права, які чітко окреслені законодавством.