ЧИ НЕОБХІДНО СКЛАСТИ НОВУ КОСМІЧНУ КОНВЕНЦІЮ ДЛЯ XXI СТОЛІТТЯ?

Анотація

Мета: описати та дослідити Договір про космос 1967 року в контексті сучасної космічної діяльності, що включає нові суб’єкти та об’єкти права. У документі підкреслюється актуальність Договору завдяки його широкому та загальному формулюванню, що дозволяє йому розглядати широкий спектр справ, водночас ставлячи під сумнів необхідність розробки нового Договору про космос на момент, коли людство ступить на Марс. Методи дослідження: вивчення спеціалізованої бібліографії та Corpus Iuris Spatialis, а також аналіз інформації, пов’язаної з космічною галуззю. Крім того, автор провів інтерв’ю з експертами з космічного права та професорами Робіном Дж. Франком, Франсом Г. фон дер Дунком та Мартою Гаджеро Монтанер, які включені до Додатка до інтерв’ю. Результати: 1) статті II, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX, XI та XIII є правовими обмеженнями принципу свободи дослідження та використання, закріпленого у статті I Договору про космос 1967 року; 2) сьогодні нові терміни та визначення розробляються не лише в рамках UNCOPUOS, але й через національне космічне законодавство країн, що мають космічний потенціал; 3) щоб людство могло ступити на Марс у сталий спосіб та створити постійні поселення, що керуються людиною та штучним інтелектом, США та Китайська Народна Республіка, нинішні космічні наддержави, повинні будуть прийняти спільні та обов’язкові міжнародні правила, що застосовуються до всіх, заради загального блага та виживання нашого виду. Обговорення: чи реально для нас, як космічних юристів, розглянути можливість розробки нового Космічного договору на XXI століття? Чи спонукає нас класична характеристика передбачуваності космічного права до дії?