РОЗВИТОК СУДОЧИНСТВА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ В ХХ-ХХІ СТОЛІТТЯХ ТА ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ СИСТЕМИ, А ТАКОЖ СУДУ ПРИСЯЖНИХ

Анотація

Метою пропонованого наукового дослідження є аналіз історичного розвитку судочинства і судоустрою в Україні, виникнення та розвиток суду присяжних та визначення сучасних проблем суду присяжних в Україні. Встановлено, що в процесі історичного розвитку системи суду присяжних в Україні відбувалися різноманітні зміни та визначення присяжних. Перш за все слід зазначити, що суд присяжних існував в Російській Імперії і незважаючи на недоліки у їх діяльності це розцінювалося дослідниками демократичним напрямом розвитку у системі судочинства. Після революції 1917 року в Радянському Союзі всі суди припинили свою діяльність. Натомість були створені нові суди, які включали до складу суддівських бригад народних засідателів. У процесі вдосконалення діяльності судів народні засідателі були зрівняні у правах з суддями, проте зазначене питання було досить умовним, адже рівень освіти народних засідателів був низьким, а юристів серед них практично не було. Методи дослідження: у роботі використані діалектичний метод пізнання, загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Зокрема, структурно-функціональний, дедуктивний методи та метод наукового прогнозування. Результати: у результаті Аналіз розвитку судочинства в Україні встановлено, що зімни, які відбувалися в процесі створення тієї чи іншої моделі судочинства певною мірою відрізнялися від процесів розвитку судочинства в демократичних державах. В Радянському Союзі була зроблена спроба створити певною мірою «народні суди» шляхом формування корпусу народних засідателів, які певною мірою відповідали моделі усіченого суду присяжних, але діяльність народних засідателів зводилася до затвердження рішень професійних суддів. Разом з тим утворення судів присяжних на відміну від судів народних засідателів в Україні відбувалося досить довгий період. Після розпаду Радянського Союзу в Україні ще законодавством були передбачені народні засідателі, які зберігалися до 2016 року, проте вони не відігравали ніякою ролі в судовому процесі. Лише після Революції Гідності та прийняття нового закону «Про судоустрій і статус суддів» народні засідателі були усунуті. Обговорення: проте проблема судочинства в Радянському Союзі на початку його існування не тільки стосувалася народних засідателів. Практично одразу після захоплення влади більшовики організовують революційні трибунали, які здійснюють позасудову діяльність, а їхні вироки в більшості випадків передбачали смертну кару. При цьому дії революційних трибуналів не мали ніяких ознак судочинства, Під час розгляду у процес не допускалися захисники, апеляція заборонялася а сам процес відбувався протягом декількох днів. Особливо питання знищення «класового ворога» розвинулося у період правління Сталіна.

Народні засідателі перш за все не мали тих прав, які було передбачено в законодавстві того часу, і вони практично були статистами у судовому процесі. Така форма участі громадян в судовому процесі існувала аж до розпаду Радянського Союзу.

Після отримання незалежності у перших нормативних документах, які визначали структуру судів ще залишалися народні засідателі. При цьому їхня роль також була зведена до статистів. Пізніше у законодавстві України з’являється поняття присяжний, проте воно використовується поряд з поняттям народні засідателі.

І лише після Революції Гідності у новому Законі України зникає поняття народних засідателів а формується поняття присяжний. Проте до сьогодні в Україні не сформовано чіткого поняття присяжний, а особливо не визначено їхній статус та діяльності у судовому процесі.