ЯКІСНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД
DOI:
https://doi.org/10.18372/2307-9061.57.15083Ключові слова:
методи наукового дослідження, кількісні методи, якісні методи, теоретичні методи, емпіричні методи, індукція, доктринальний аналізАнотація
Метою даної статті є оцінка найбільш розповсюджених методів проведення якісних (на противагу кількісним) наукових досліджень у галузі кримінального права, які використовують українські та зарубіжні дослідники, на предмет їх відповідності базовим характеристикам. Для цього використано такі методи як метод доктринального аналізу, та додатково інші теоретичні та емпіричні методи досліджень, такі як історичний, якісний аналіз документів та ін. Результати: українські та зарубіжні дослідники в рамках власне юридичних досліджень у галузі кримінального права використовують досить схожі методи. Юридичний метод зазвичай відноситься до набору методик, що використовуються для аналізу змісту законів та практики їх застосування; а також визначають відповідну вагу, яку слід приділяти різним джерелам права. В юридичній науці в теоретичних статтях найчастіше дослідники застосовують загальнофілософські методи, які є традиційними для тієї чи іншої країни. У літературі такі методи поділяються на кількісні та якісні (або емпіричні та теоретичні). Основним для кримінально-правової науки є метод нормативного аналізу, що включає спроби зрозуміти найкращий баланс прав та відповідальності у межах, визначених законом. Українські дослідники також називають цей метод системним (методом системно-структурного аналізу). По суті, цей метод є індуктивним, тобто починається зі спостережень, а теорія пропонується в кінці дослідження і передбачає пошук закономірностей спостереження та розробку пояснень для цих закономірностей через ряд гіпотез. Обговорення: вчені-правознавці не змогли розвинути жодної конкретної методології для проведення юридичних досліджень, яку можна було б вважати повністю універсальною та відповідною всім критеріям наукових досіджень. По суті сучасні юридичні методи є аналітичними. Разом із тим, для досягнення цілей конкретного дослідження правознавці часто використовують також і методи інших соціальних досліджень (наприклад, інтерв’ю, анкета, графік або спостереження). В той же час, багато високоякісних юридичних досліджень проводяться із застосуванням лише індуктивного методу, який показав свою високу ефективність протягом тривалого часу. При застосуванні цього методу найбільше занчення мають такі фактори як принципова послідовність, зосередженість на деталях, не повністю теоретизовано судження та принципи, що діють на низькому або середньому рівні абстракції. При цьому вечні з інших галузей, не розуміючсчи специфіки, часто критикують класичні юридичні дослідження, яким нібито бракує методології, оскільки юрист не надає жодної або мало інформації про те, як були отримані фактичні дані. Проте насправді вчені-правознавці знайомі з провідними справами, які часто цитуються. Ці ключові випадки є настільки авторитетними і часто цитуються у наступних рішеннях, тому не потрібно робити будь-яку форму випадкової вибірки при інтерпретації. Основним для кримінально-правової науки є метод доктринального аналізу.
Практична реалізація доктринального аналізу може бути виражена використанням інструментів IRAC (абревіатура, що означає метод юридичного аналізу, який складається з постановки проблеми (Issue), Rule (аналіз нормативних актів, що регулюють це питання), Application (вивчення правозастосовчої практики) та формулювання висновків (Conclusion).
Науково-правові дослідження визначаються як дослідження, орієнтовані на екстраполяцію правових норм на конкретні випадки. Наукове «відкриття» в галузі права передбачає ретельний аналіз та творчий синтез різних правових норм доктрини, концепції чи принципи та оцінка правових доктрин чи закону, він повинен поєднуватися з аналітичними навичками та взаємодії з дедукцією і індукцією під час такого аналізу.
Посилання
Wren C. and Wren J. Reviving legal research: A reply to Berring and Vanden Heuvel. Law Library Journal. 1990. № 82. P. 463–492.
Hemmens C. Waistdeep in the big muddy: The JD/PhD debate in criminal justice education. Journal of Criminal Justice Education. 2008. № 19. P. 19–29. https://doi.org/10.1080/10511250801892730
Claire Angelique R.I. Nolasco, Michael S. Vaughn and Rolando V. del Carmen. Toward a New Methodology for Legal Research in Criminal Justice. Journal Of Criminal Justice Education. 2010. Volume 21. Number 1. P. 1–23. https://doi.org/ 10.1080/10511250903518944
Dzhuzha O.M., Veresha R.V., Tychyna D.M. & Vasilevich V.V. Criminological policy in the conditions of spread of acute respiratory disease COVID-19. Journal of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. 2020. № 27(2). P. 142–155. DOI: 10.37635/jnalsu.27(2).2020.142-155.
Каменський Д.В. Кримінально-правова охорона економічних відносин у США та Україні: компаративістське дослідження: дис. … д-ра юрид. наук: спец. 12.00.08. Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка. Київ, 2020. 230 с.
Artyushina Olga. Issues of qualification of crimes against life and health. Law Enforcement Review. 2017. № 1(3). P. 135–142. DOI: 10.24147/2542-1514. 2017.1(3).135-142.
Паламарчук К.В. Методологічні засади дослідження кримінальної відповідальності за розбій. Парадигма пізнання: гуманітарні питання. 2015. № 6(9). С. 1–14.
Панов М.І. Основи методології науки кримінального права. Вісник Асоціації кримінального права України. 2017. № 2(9). С. 1–41.
Фесенко Є.В. Системний підхід як метод моделювання конструктивних ознак кримінально-правових інститутів. Вісник Академії адвокатури України. 2015. Т. 12. № 2(33). С. 88–96.
Goddard W. & Melville S. Research Meth-odology: An Introduction, 2nd edition. Juta and Company Ltd. 2004. 148 p.
Sunstein C. On analogical reasoning. Har-vard Law Review. 1993. 106: P. 741–791. https://doi.org/10.2307/1341662
Epstein L. and King G. Empirical research and the goals of legal scholarship. University of Chicago Law Review. 2002. № 69. P. 1–133. https://doi.org/10.2307/ 1600353
Tom R. Tyler. Methodology in Legal Re-search. Utrecht Law Review. 2017. Volume 13. Is-sue 3. P. 130–141. http://doi.org/10.18352/ ulr.410.
References
Wren C. and Wren J. Reviving legal research: A reply to Berring and Vanden Heuvel. Law Library Journal. 1990. № 82. Р. 463–492.
Hemmens C. Waist deep in the big muddy: The JD/PhD debate in criminal justice education. Journal of Criminal Justice Education. 2008. № 19. Р. 19–29.
Claire Angelique R.I. Nolasco, Michael S. Vaughn and Rolando V. del Carmen. Toward a New Methodology for Legal Research in Criminal Justice. Journal of Criminal Justice Education. 2010.Volume 21. Number 1. Р. 1–23.
Dzhuzha O.M., Veresha R.V., Tychyna D.M. & Vasilevich V.V. Criminological policy in the conditions of spread of acute respiratory disease COVID-19. Journal of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. 2020. № 27(2). Р. 142–155. DOI: 10.37635/jnalsu.27(2).2020.142-155.
Kamenskyi D.V. Kryminalno-pravova okho-rona ekonomichnykh vidnosyn u SShA ta Ukraini: komparatyvistske doslidzhennia. Dysertatsiia na zdobuttia naukovoho stupenia doktora yurydych-nykh nauk za spetsialnistiu 12.00.08. Kyivsky inatsionaln yiuniversytet imeni Tarasa Shevchenka. Kyiv. 2020. 230 p.
Artyushina Olga. Issues of qualification of crimes against life and health. Law Enforcement Review. 2017. № 1(3). P. 135–142. DOI: 10.24147/2542-1514. 2017.1(3).135-142.
Palamarchuk K.V. Metodolohichni zasady doslidzhennia kryminalnoi vidpovidalnosti za rozbii. Paradyhma piznannia: humanitarni pytan-nia. 2015. № 6 (9). Р. 1–14.
Panov M.I. Osnovy metodolohii nauky kryminalnoho prava. Visnyk Asotsiatsii kryminal-noho prava Ukrainy. 2017. № 2(9). Р. 1–41.
Fesenko Ye.V. Systemnyi pidkhid yak metod modeliuvannia konstruktyvnykh oznak kryminalno-pravovykh instytutiv. Visnyk Akademii advokatury Ukrainy. 2015. Tom 12. № 2(33). Р. 88–96.
Goddard W. & Melville S. Research Meth-odology: An Introduction, 2nd edition. Jutaand Company Ltd. 2004. 148 p.
Sunstein C. On analogical reasoning. Har-vard Law Review. 1993. 106: p. 741–791.
Epstein L. and King G. Empirical research and the goals of legal scholarship. University of Chicago Law Review. 2002. № 69. P. 1–133.
Tom R. Tyler. Methodology in Legal Re-search. Utrecht Law Review. 2017. Volume 13. Is-sue 3. P. 130–141. http://doi.org/10.18352/ulr.410.