ОБРАМЛЕННЯ МІНІАТЮРНИХ ПОРТРЕТІВ У XVII СТОЛІТТІ ЯК ЮВЕЛІРНЕ МИСТЕЦТВО

Анотація

Стаття досліджує вплив полікодовості та синкретизму на мистецтво, зокрема на портретні мініатюри. Проаналізовано історію цього виду живопису, його виникнення, розквіт та занепад, а також техніки створення та способи використання. Мініатюри були не просто портретами, а дорогоцінними прикрасами або цінними подарунками. Досліджено обрамлення портретних мініатюр як творів ювелірного мистецтва, визначено матеріали і техніки, що використовували майстри для портретних обрамлень, та їхнє функціональне призначення. З’ясовано, що портретні мініатюри є одним із видів синкретичного мистецтва, що поєднує у собі різноманітні художні техніки та прийоми виготовлення. Обрамлення художніх мініатюр варто вивчати як окрему мистецьку одиницю в контексті ювелірного жанру мистецтва. Зовнішній вигляд мініатюрного портрета, демонструє стиль епохи та, водночас, особисті вподобання його власника. Портретні мініатюри вважають одним із незмінних атрибутів влади європейських монархій XVI– XVII століть. Метою статті є аналіз способів обрамлення портретних мініатюр XVII століть, які збереглися в оригінальному вигляді до сьогодні, або відображені на інших творах мистецтва, зокрема, на картинах. Методологія дослідження ґрунтується на історичному методі, завдяки якому було простежено початок історії цілого напрямку в ювелірному мистецтві, пов’язаного із мініатюрними портретами. Застосування системного методу дозволило виявити, що протягом більш майже чотирьох століть, від XVI–XIX століть ці вироби були популярним атрибутом не лише королівської влади, а й придворних вельмож та людей, що мали високий статус у тогочасному суспільстві. Метод синтезу було використано для встановлення того, що ювелірні прикраси завжди були невід’ємною складовою іміджу монарха та правлячої еліти в європейських країнах. Результати. Встановлено принцип та процес створення портретних мініатюр демонструє синкретизм різних жанрів мистецтва. З’ясовано, що художні мініатюри важко віднести до того чи іншого виду мистецтва в чистому вигляді, адже їх виготовлення передбачало не лише художню майстерність. Від часу свого виникнення і протягом усієї популярності, портретні мініатюри використовувались як маркер приналежності до того чи іншого суспільного класу, вони слугували натільною прикрасою чи елементом костюму. Часто їх виготовляли для подарунку, який мав певне символічне значення, і, нерідко, політичний контекст. Фактично портретна мініатюра повноцінно поєднувала в собі два мистецькі жанри: портрет і ювелірний виріб. Виявлено, що техніка створення портретів залишалася незмінно протягом століть: їх виконували найчастіше на емалі, рідше – на пергаменті чи папері олійними фарбами. Техніка обрамлення художніх мініатюр демонструє використання різноманітних стилів, прийомів та матеріалів. Наукова новизна полягає у аналізі обрамлення мініатюрних портретів як цінних предметів для дослідження в контексті ювелірного мистецтва. Крім того, більшість мініатюр не зберіглася до сьогодні в оригінальному вигляді, а одиничні екземпляри, які не були розібрані з метою продажу дорогоцінних елементів, становлять собою неабияку цінність для історії культури людства. Практична значущість роботи полягає у використанні дослідження для лекцій і практичних занять, супровідних матеріалів до творів мініатюри у колекціях українських музеїв та подальшого системного вивчення обрамлення портретів у XVII столітті.