ПРОБЛЕМИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА ОЗНАКУВАННЯ АРХІТЕКТУРНО-МІСТОБУДІВНОЇ СПАДЩИНИ В СУЧАСНОМУ МІСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Анотація

У статті розглянуто проблему ідентифікації та ознакування об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини України у сучасному середовищі. На даний час значна частина історичних архітектурних об’єктів та містобудівних комплексів, які є цінним та унікальним надбанням всього народу – невідомі суспільству, не досліджені, стан їх збереженості є критичним або вони тільки частково збережені. Найчастіше у середовищі історичних населених пунктів відсутня легкодоступна та достовірна інформація про об’єкти архітектурно-містобудівної спадщини, маркування зон охорони та історичних ареалів. Можливість просторово-часової середовищної ідентифікації частково збережених об’єктів, самостійно, без сторонньої допомоги, є практично не можливою. Тому необхідним є проведення заходів із збереження та охорони цінних історичних архітектурних та містобудівних комплексів, а також їх ознакування за допомогою комплексу заходів. Поняття «ознакування» об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини на даний час в Україні є малодослідженим, термін «ознакування» не отримав до тепер в пам’яткоохоронному законодавстві належного визначення та обґрунтування, тому є потреба в спеціальному його дослідженні та розробленні методики підбору засобів та способів комплексного ознакування пам’яток архітектури та містобудування. У дослідженні пропонуємо впроваджувати в просторі українських історичних міст дворівневу “Ідентифікацію об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини”: Історично-часову ідентифікацію, Візуально-просторову та Містобудівну ідентифікацію. Нами запропоновано проведення охоронного ознакування, інформаційно-середовищного ознакування на базі попереднього проведення ідентифікації на основі історичних описових, картографічних, іконографічних та ін. досліджень. Мета. Мета статті полягає у визначенні актуального питання ідентифікації та ознакування втраченої та частково втраченої архітектурно-містобудівної спадщини у середовищі українських населених пунктів. Методологія. У дослідженні використано загальнонаукові методи, притаманні історико-архітектурним дослідженням цінної історичної архітектури, історичних міст: аналіз літературних та архівних джерел, натурні дослідження і фіксації, аналіз історичних картографічних та іконографічних матеріалів. Використано також порівняльно-історичний підхід, принцип об’єктивності і системності, а також інтердисциплінарний підхід який обумовлений комплексним характером роботи. Результати. Нами запропоновано впроваджувати в просторі українських історичних міст дворівневу “Ідентифікацію об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини”, яка включає історично-часову ідентифікацію, візуально-просторову та містобудівну ідентифікацію. Наукова новизна. Розкрито проблему представлення цінності частково втрачених пам’яток архітектури та містобудування в українських містах, селах та інших просторах. Вперше розглянуто поняття «ознакування», засоби та способи ознакування об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини, запропоновано двоетапний підхід до ознакування об’єктів архітектурно-містобудівної спадщини з прив’язкою до окремих їх типів, ціннісних, середовищних та інших характеристик. Запропоновано використання неінвазивного та віртуального ознакування для розкриття цінності та представлення у просторі населених пунктів частково втрачених пам’яток архітектури та містобудування.