ТРАДИЦІЯ СЕРВІРУВАННЯ СТОЛУ МЕТАЛЕВИМ І ТОНКОКЕРАМІЧНИМ ПОСУДОМ У XVII–ХIХ СТОЛІТТЯХ

Анотація

Мета статті полягає у висвітленні особливостей розвитку традиції сервірування столу в європейській культурі у XVІI–ХIХ століттях Методологія дослідження ґрунтується на мистецтвознавчих методах і підходах, сфокусованих на аналізі металевих і тонкокерамічних виробів, які використовувалися для сервірування. Крім того, застосовано аксіологічний, історико-хронологічний, історико-порівняльний та історико-культурний методи, які дозволили глибше розкрити основні трансформації видів і характеристик посуду упродовж XVІI–ХIХ століть. Використано крос-культурний аналіз для проведення порівняння столових виробів, виконаних зі срібла та фарфору–фаянсу. Результати. Встановлено, що до початку XVIII століття у сервіруванні переважали металеві предмети, зокрема з олова і срібла. Останнє було притаманне здебільшого для повсякденного вжитку монархів і аристократії європейських держав. Натомість виявлено, що у першій половині означеного століття у побуті поширюється фарфоровий посуд з Китаю, фаянс з Делфту. При цьому, визначено, що у другій половині XVIII столітті переважали тонкокерамічні вироби місцевого виробництва, які поступово витіснили срібні й посіли чільне місце у традиції сервірування. З’ясовано, що поступово відбувалося розширення кількості елементів посуду на столі, змінювалися самі форми й активно доповнилася новими за призначенням. Хоча трансформації, перш за все, відбувалися у Франції, Німеччині й Англії, значних змін зазнав й посуд в Україні. Наукова новизна статті пов’язана зі встановлення особливостей трансформацій традиції сервірування столу в Європі, характеристиці її виробів за призначенням і матеріалами. Практична значущість. Результати дослідження дозволяють узагальнити і виявити ключові етапи розвитку культури сервірування столу в європейських країнах, у тому числі в Україні XVІIІ–ХІХ століть.