ПІЗНІЙ МОДЕРНІЗМ І НЕОМОДЕРНІЗМ У ФОРМОТВОРЕННІ САКРАЛЬНОГО ПРОСТОРУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2415-8151.2023.27.3Ключові слова:
формоутворення, сакральний простір, сакральна архітектура, традиція, пізній модернізм, неомодернізм, символ, мистецтвоАнотація
Проаналізовано архітектурні стилі другої половини ХХ століття, зокрема модернізм і неомодернізм. Представлено думки провідних теоретиків культури. Репрезентовано риси, характерні для культури кінця століття. Розглянуто архітектуру сакральних споруд, зведених за принципом інженерної науки. Визначено, що об’єкти, створені в цей час, попри їх модерних вигляд, несуть семантичні риси традиційних храмів. З’ясовано, що відкриття співпраці з митцями стало ознакою відмови від модерністської тези про те, що архітектурна діяльність є конструктивною чи дослідницько-науковою, а не мистецькою. Виявлено, що для неомодернізму характерне розуміння багатьох нераціональних архітектурних умов, що виявляється в дивній логіці неповаги до визнаних суперечностей пізнього модернізму. Мета. На основі аналізу сучасних тенденцій формоутворення сакрального простору виявити особливості розвитку й основні характеристики пізнього модернізму та неомодернізму. Методологія. Використано теоретичні методи дослідження, аналіз закордонного досвіду зведення храмів. Застосовано графоаналітичний метод. Результати. Установлення ключових напрямів розвитку й організації сакральних комплексів. Наукова новизна. Представлено погляд, що пізній модернізм і неомодернізм стали результатом промислового розвитку й інженерної думки. Попри це, виявлено тяжіння до історичних і традиційних ремінісценцій. Практична значущість. Проаналізована форми окремих сакральних споруд і способи організації їхніх інтер’єрів у модерних формах, що можна використати в подальшому розвитку храмової архітектури. Розглянуто використання метафоричної мови архітектури, заснованої на світі візуальних людських виробів і їхніх іконографічних відмінних рисах. Виявлено необхідність ураховувати взаємозв’язок між визначеними формами та повідомленнями, що через них передаються, у формотворенні сакрального простору.
Посилання
Gnatіuk L.R. (2020). Contradictions in the Formation of the Artistic Image of Sacred Space in XX Century architecture [Protyrichchia u formuvanni khudozhnoho obrazu sakralnoho prostoru v arkhitekturi ХХ stolittia]. Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannja. Vyp. 56. Pp. 17–31. DOI: 10.32347/2077-3455.2020.56.17-31 [in Ukrainian].
Gnatіuk L.R. (2021). Creating a spiritual atmosphere of sacred space [Stvorennia dukhovnoi atmosfery sakralnoho prostoru] Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannja. Vyp. 59. Pp. 16–27. DOI: 10.32347/2077-3455.2021.59 [in Ukrainian].
Gnatіuk L.R. (2021). Trends in the formation of sacred space in the twentieth century [Tendentsii formotvorennia sakralnoho prostoru u ХХ stolitti]. Urban planning and territorial planning. Issue. 76. Pp. 49–62. DOI: 10.32347/2076-815х.2021.76.49-62 [in Ukrainian].
Gnatiuk L. (2020). The role of art and symbol in the formation of sacred space [Rol mystetstva ta symvolu u formuvanni sakralnoho prostoru]. Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannja. Vyp. 58. Pp. 32–47. DOI: 10.32 347 / 2077-3455.2020.58.32-47 [in Ukrainian].
Bernd Pastuschka, Horst Schwebel, Jürgen Wittstock (2002). Meinhard von Gerkan, Geometrie der Stille, Verlag Das Beispiel, Darmstadt 2002, р. 20–33 [in German].
Edward Andres Sövik (1980). Zur Situation des Kirchenbaus in den USA. Kunst und Kirche. 1, р. 40–42 [in German].
Gnatiuk L. (2017). AESTHETICS SHAPING SACRED SPACE / Gnatiuk L., Terletska M. Theory and practice of design. Collection of scientific papers. Issue 11. Pp. 42–56. DOI: 10.18372/2415-8151.11.11874 [in English].
Gnatiuk L. (2020). Optical Illusions in Sacral Space. Defining the Architectural Space. The Truth and Lie of Architecture: XIX International conference. Cracow University of Technology. Cracow. P. 7–19. DOI: 10.23817/2020.defarch.4-1 [in English].
Liliia Gnatiuk (2020). Metal and iron construction in sacral space shaping. IOP Conference Series: Materials Science and Engineering. V. 953 (1). Pp. 10 DOI: 10.1088/1757-899X/953/1/012078 [in English].
Franz Schultze (1996). Philip Johnson. Leben und Werk, Springer-Verlag, Wien, р. 385–389 [in German].
Peter Blake, (1996). Philip Johnson, Birkhäuser-Verlag für Architektur, Basel – Berlin – Boston, р. 160–165 [in German].
Philip Johnson, Richard Payne, Hilary Lewis, Stephen Fox (2002). The architecture of Philip Johnson, Bulfinch Press, Boston – New York – London 2002, р. 196–203 [in English].
Kaye Geipel (2000). Maßlos blaue Kirchentore. Bauwelt. 47, 2000, р. 18–25 [in German].
Klemens Richter (2001). Verschiedene Wege nach Rom? Prozessionskirche versus Communio-Raum. Kunst und Kirche. 64, 2001, р. 148–150 [in German].
Krzysztof Michalski (1998). Heidegger i filozofia współczesna, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1998, 203 р. [in Polish].
Monika Römisch. Katholische Pfarrkirche Herz Jesu München-Neuhausen. Kunstverlag Josef Fink, Lindenberg, 2002 [in German].
Wolfgang Jean Stock (2003). Europäischer Kirchenbau 1950–2000, Prestel, München – Berlin – London – New York. P. 302–305 [in German].
Wolfgang Jean Stock (2003). Europäischer Kirchenbau 1950–2000, Prestel, München – Berlin – London – New York, р. 204–205 [in German].
