ВЛАСТИВОСТІ ПРЯМОЛІНІЙНОГО ПОШИРЕННЯ СВІТЛА В ЖИВОПИСІ

Анотація

У статті представлено дослідження проявів прямолінійного поширення світла в живописі. Проаналізовано оптичну систему ока, прямолінійне поширення світла і світлових променів, відбивання та заломлення світла. Розкрито особливості техніки з розподілом світла та тіні на полотнах Рембрандта, акцентовано увагу на дослідженні впливу дефектів зору на індивідуальний стиль художників імпресіоністичного живопису Моне, Дега, Ренуара. Досліджено зв’язок між вадами зору і законами композиції на прикладах робіт Клода Моне «Водяні лілії» та «Міст Ватерлоо». З’ясовано, що використання ефекту контрасту дозволяє розкрити сюжет картини; одночасний розподіл світла та тіні досягається відмовою від єдиного джерела світла; патологія зору – бінокулярність впливає на сприйняття тривимірного простору, що підсилює відтворення його на площині. Виявлено особливості імпресіонізму: живописець повинен писати сімома фарбами спектру; розлади зору представників імпресіонізму Клода Моне, Едгара Дега та Ренуара надають трансформації їх полотнам, впливають на відображення кольору та світла на їх роботах. Досліджено особливості створення тіні та півтіні в роботі Рембрандта «Паломники Еммауса». Також проаналізовано прояв прямолінійного поширення світла, утворення тіней та відбивання світла в живописі. Охарактеризовано закономірності створення законів композиції, побудованих на законах гармонії. Об’єктом дослідження є світлові явища які можна пояснити променевою оптикою. Предмет дослідження – використання законів прямолінійного поширення світла, відбивання та заломлення світла в роботі видатних художників.