РИТУАЛЬНІСТЬ І ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ АРХІТЕКТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

У статті розглянуто вплив ритуалів та обрядів на сучасну архітектурну діяльність, а також пов’язану із ними театралізацію ритуального дійства і середовища, в якому воно відбувається. Проаналізовані наукові дослідження різних галузей знань, предметом вивчення яких є ритуали, які здійснюються під час будівництва будинку у східних слов’ян, зокрема в українців. Наголошується на троїчності ритуалу зведення будинку, що відповідає троїчності будь-якого процесу (початок – середина – кінець). Проаналізовані праці, присвячені ритуалам вільних каменярів – масонів, у яких особливого значення набувають ритуали, що не тільки означають різні стадії спорудження будинку, а й ініціації майстрів, їх перехід із одного статусу в інший. Розкрито значення ритуального дійства, яке найчастіше є театралізованим, оскільки має усі атрибути театру: місце, де воно відбувається прикрашається певними предметами, або їх символами, що розміщені у визначеному порядку, а враження підсилюються костюмами учасників і їх діями – ходою, співом, розміщенням, черговістю виступів і т. ін. Виявлено, що для проведення і ритуалів і церемоній простір завжди обирається так, щоб він відповідав дійству і функціонально і символічно. Найбільш ритуальним і театралізованим архітектурним простором є простір храму, що тісно пов’язаний із традиціями проведення релігійних обрядів, літургій. Виявлено взаємозалежність ходи священнослужителів під час служби і простору храму та зовнішнього простору, що оточує храм. З’ясовано, що світські ритуали по своїй суті є близькими до церковних, адже з’явилися в результаті секуляризації публічного і приватного життя. Складні світські ритуали тісно пов’язані із архітектурою та архітектурним простором можна віднайти в періоди підсилення тоталітарних режимів в будь-якій країні, в будь-який час. Визначено, що ритуалізованість архітектури проявляється ще і в процесі її відтворення. Циклічність процесів побудова-руйнація-відбудова становить особливий архітектурний ритуал – відновлення. Отже, с даній статті ми доходимо до висновку про те, що архітектура не імітує, не наслідує і не оформлює ритуал, а сама є ритуалом, який доповнюється театральністю дійства, має свій символічний зміст і потребує постійної уваги та ретельного дослідження.