MОДЕЛЮВАННЯ ПОЛІВАЛЕНТНИХ ПРОСТОРІВ ІЗ ЦИКЛІЧНИМИ ЗМІНАМИ ФУНКЦІЙ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2415-8151.2022.26.3

Ключові слова:

полівалентний громадський простір (ПГП); функціональне призначення; торгівля, відпочинок, спорт, трансформативність, гнучкість, циклічний графік, монофункціональне використання, поліфункціональне використання, станція розгортання функції

Анотація

Мета. Визначення особливості використання сценарних методів при формуванні полівалентних громадських просторів з метою визначення їх об’ємно-планувальних параметрів та проєктування трансформацій протягом року, а також в масштабі тижнів і окремих визначних днів. Методологія дослідження базується на реалізації сценарних методів які дозволяють дослідити функціональні призначення полівалентного громадського простру, враховуючи циклічне чергування традиційних подій і запрограмовані суміщення функцій, прив’язаних до оточуючих закладів. Досліджено низку полівалентних громадських просторів (ПГП) в Україні та за рубежем. Результати дослідження: запропоновані просторові моделі організації міського простору, та прив’язані до циклічних графіків функції, що розгортаються протягом року. Розроблені рекомендації передбачають створення в рамках оточуючої забудови так званих станцій, на базі яких розгортаються тематичні трансформації і оформлення полівалентного простору. Запропоновані моделі дозволять з урахуванням циклічного аналізу подій в полівалентному просторі оптимізувати його розміри і функціональне зонування на кожний конкретний період року і потижнево спрогнозувати його використання з урахуванням різних інтересів громади. Наукова новизна дослідження базується на створенні універсальної методології проектування ПГП, в якій суміщені сценарії їх використання, просторове планування, оцінювання моделей з домінуючим моно-, та поліфункціональним використанням, створення перехідних моделей. Практична значущість. Економічний ефект ПГП базується на пошуку ефективних розмірів і конфігурації міських просторів. Соціальний ефект полягає у плануванні і проєктуванні насиченості цих просторів функціями, що притаманні міським центрам, підтримують місцевих традицій, розвиток соціальних контактів різних вікових груп.

Біографія автора

Сергій Григорович Буравченко, Національний авіаційний університет

Кандидат архітектури, професор кафедри архітектури і просторового планування

Посилання

Буравченко С.Г. Cценарні методи формування сталої архітектури багатоквартирних житлових будинків Сучасні проблеми архітектури та містобудування: Наук.-техн. збірник / Відпов. ред. В.В. Товбич. К., КНУБА, 2020. Вип. 56. С. 26-39. DOI: https://doi.org/10.32347/2077-3455.2020.56.305-322

Буравченко С.Г., Бармашина Л.М. Нова парадигма архітектурної типології. Теорія та практика дизайну: зб. наук. праць. К.: НАУ, 2021. Вип. 22. С. 7-17. DOI: 10.18372/2415-8151.22.15385

Єжов В.І., Єжов С.В., Єжов Д.В. Архитектура общественных зданий и комплексов. Київ, 2006. 380 с.

Маслова С.А. Принципи та системи організації адаптивного простору. Тези 70-ої ювілейної наукової конференції університету (Полтава, 23 квітня – 18 травня 2018 р.). Полтава : ПолтНТУ, 2018. Т. 3. С. 91–93.

Матвєєв В.В., Швидюк А.С. Особливості формування багатофункціональних комплексів. Науковий вісник будівництва Харківський національний університет будівництва та архітектури, 2019, Т. 98, № 4. С. 122-126.

Многофункциональные комплексы Mixeduse: все за и против. Часть I [Электронный ресурс]. URL: http://rway.ru/news/11377/

Понятие многофункционального общественного комплекса «Mixed-use» [Электронный ресурс]. URL: http://archvuz.ru/2010_22/34

Пронин Д.Г. Многофункциональные здания: мифы и реальность. Пожарная безопасность в строительстве. 2010. № 1. С. 36-39.

Савченко В.В.Многоцелевые зрелищные и спортивные залы. К.: Будівельник, 2-е изд., 1990. 160 c.

В.В. Товбич, Є.Ю. Євсєєва. Апартаментне житло в структурі сучасих ділових комплексів. Сучасні проблеми архітектури і містобудування. Випуск 20. 2008. C. 374-392.

Цайдлер Э. Многофункциональная архитектура. М.: Стройиздат, 1988. 152 c.

Шашкова І., Буравченко С., Хлюпін О., & Пивоваров О. (2021). Методи пристосування замків під культурно-туристичні комплекси. Сучасні проблеми Архітектури та Містобудування, https://doi.org/10.32347/2077-3455.2021.61.139-158

Яненко О.І. Визначення, виникнення та розвиток адаптивної архітектури. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 42. 2016.

C. 149.

Groák, S. The Idea of Building: Thought and Action in the Design and Production of Buildings.E & FN Spon, 1992. 249 p.

Habraken, N. J., (1984). Notes on Hierarchy in form. Massachusetts.

Hertzberger, H. (1991). Lessons For Students In Archіtecture. (I. Rike, Trans.) 010 Publishers, Rotterdam.

Krokfors, K. (2017). Time for Space. Aalto University School of Arts, Design and Architecture Unigrafia Helsinki. DOI: https://doi.org/10.32347/2077-3455.2021.61.139-158

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-28

Номер

Розділ

АРХІТЕКТУРА ТА БУДІВНИЦТВО