Стильові переходи в архітектурі Києва першої половини ХХ ст.

Анотація

Дана стаття ставить собі за мету проаналізувати архітектурно-мистецькі процеси, що відбувалися в Києві на початку 1910-х − в кінці 1950-х років та виявити першопричини та наслідки трьох послідовних ітерацій, міжстильових переходів, що мали місце в архітектурі міста означеного періоду. Дослідження є продовженням серії авторських статей, пов’язаних з генезою архітектури Києва першої половини ХХ ст. у світовому контексті та спирається на  автентичні архівні матеріали тогочасних конкурсів, періодичну професійну та загальну періодику періоду, роботи Ю. С. Асеєва, М. В. Баранова, М. П. Билінкіна, М. Я.Гінзбурга, Г. В. Головко, В. Г. Заболотного, А. В. Іконнікова, С.К. Кілессо, О. Г. Молокіна, М. В. Посохіна, О. В. Рябушина, В. Е.Хазанової, С. О. Хан-Магомедова, В. В.Чепелика, В. С. Горюнова, Б. Л .Єрофалова-Пилипчака, Ю. В. Івашко, М. Б. Кальницького, Н. М. Кодель-Пермінової, О. Г. Мокроусової, Д. В. Сараб’янова, Т.В.Скибицької, М. П. Тублі, Д. С. Хмельницького, Б. С.Черкеса та ін.Процес змін проявлений не лише в полі архітектури та мистецтва, а поданий в сукупності з комплексом зовнішніх чинників та факторів, що безпосередньо впливали на означене поле. Проаналізований також зворотній процес впливу поля архітектури на соціальний макрокосм Києва.Проаналізований складний та багатогранний процес відходу від історичних та еклектичних ремінісценцій в архітектурі Києва через Ар Нуво (як УАМ, так і інтернаціональні прояви експресивного та раціонального модерну) до авангардної радянської архітектури на фоні революційних змін та складних соціо-культурних трансформацій. За результатами хронологічного опрацювання творчих здобутків провідних архітекторів Києва кінця 1920-х ‑ середини 1950-х років проаналізовано поетапний перехід від авангардної до неокласичної архітектури. Досліджено відхід від неокласики до радянського модернізму, означено першопричини даного переходу, що розпочалися за декілька десятиліть до того. Здійснено комплексне послідовне, хронологічно безперервне та політично незаангажоване дослідження формотворення архітектури Києва початку 1910-х – кінця 1950-х років.