Сакральність, міфологізм і символізм ширм, їх зв’язок з живописом та прийом ширми в ландшафтному дизайні Китаю

Анотація

Мета: дослідити специфіку традиційного китайського та японського елементу інтер’єру, як ширма, види ширм, визначити зв’язок між сюжетами ширм і традиційним живописом, продемонструвати на конкретних прикладах, як прийом ширм у вигляді зелених насаджень знайшов своє місце в традиційному китайському ландшафтному дизайні. Що, в свою чергу, дозволить глибше зрозуміти специфічну сакральну, міфологічну та символічну природу ширми, її багатозначущість не лише як предмету вмеблювання, а, відповідно, і приховане значення традиційних прийомів китайського ландшафтного дизайну.Методологія. У статті використано традиційні наукові методи історичного аналізу та порівняльного аналізу. Результати. У статті аргументовано, що від самого початку китайська ширма не задумувалась як предмет умеблювання житлового приміщення. Китайська цивілізація тісно пов’язана із сакральними віруваннями, філософськими вченнями й міфологізмом. Зазначено, що вона докорінно відрізняється від європейської цивілізації, яка заснована на пануванні монотеїзму і теорії панування людини над природою на правах головного Божого творіння. Натомість в основі китайської і японської культури лежало обожнювання Всесвіту і визнання природи як ідеалу гармонійного світу. Відтак людині відводилось у цій теорії другорядне місце. Обожнювання сил природи породжувало численні міфи про істот, які порядкують силами природи і населяють її. Визначено, що винайдення ширм визначалось як функціональними потребами швидкої трансформації внутрішнього простору, так і сакрально-міфологічним змістом: ширма підтверджувала тезу про мінливість Всесвіту і простору, закріплену таоїзмом (в рос. – даосизм) і буддизмом, а її зламчастість перегороджувала шлях злим духам неба, які можуть пересуватись лише по прямій траєкторії. Представлено окремий вид ритуальних сакральних ширм, які прикрашались релігійними написами. Розглянуто мотиви зображень на ширмах в сакральному просторі, які в цьому випадку вони мають обмежену кількість живописних сюжетів на створках – це зображення природи та пейзажі. Ширма в сакральному сенсі перетворюється на «місток» між людиною і оточуючим її простором, символічний образ гармонії і порядку Всесвіту. Згодом прийом ширм, які здатні виконувати одразу декілька функцій – перегороджувати шлях злим духам, створювати ефект постійної мінливості пейзажних картин і створювати ефект безкінечного простору, – був розповсюджений у традиційному китайському ландшафтному дизайні. Наукова новизна. Доведено, що такий традиційний атрибут китайської та японської культури, як ширма, мав під собою потужний сакрально-міфологічний зміст. Оскільки в Китаї до найвищого рівня мистецтв належали живопис і каліграфія, традиції китайського живопису вплинули і на розписи китайських ширм та в подальшому на ранньому етапі були запозичені Японією. Наведено в якості доказу трансформації прийому ширми традиційний прийом китайського ландшафтного дизайну, коли простір приватного саду навмисно перегороджувався «зеленими ширмами», унеможливлюючи огляд ділянки з далекої відстані. Практична значущість. Дослідження поглиблює знання про традиційну китайську та японську ширму, яка в Європі сприймалася як екзотичний елемент інтер’єру. Порівняння традиційних китайських і японських ширм з ширмами на картинах стилю «шинуазрі» та з виготовленими в Європі «китайськими» ширмами-аналогами доводить неможливість виготовлення ширми за відповідними канонами без розуміння її прихованого змісту. Парадокс полягає в неможливості виготовити ширму за китайським чи японським зразком, якщо розуміти її лише як суто функціональний елемент інтер’єру. Визначено, що важливу роль в образі ширмі відігравало її призначення, оскільки храмові ширми відрізнялись від ширм у палаці імператора, а імператорські ширми – від ширм знаті. В розписах ширм утілено традиційні канонічні жанри живопису, тому розуміння специфіки ширм водночас допомагає краще розуміти традиційні живописні жанри. У статті зазначено, що ширма стала елементом настільки високоадаптивним, що не лише знайшла своє гідне місце у будівлях різного призначення, а й утворила один з канонічних прийомів китайського ландшафтного дизайну. Враховуючи сучасне зацікавлення китайськими ландшафтними традиціями поза межами Китаю, це сприятиме застосуванню цих прийомів у сучасній садово-парковій архітектурі «східного зразку».