ДИЗАЙН-ОСВІТА ЦИФРОВОЇ ЕПОХИ: АДАПТАЦІЯ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2415-8151.2025.35.30

Ключові слова:

дизайн-мислення, дизайн-освіта, інтерактивні формати, постіндустріальне суспільство, сталий розвиток, цифрова адаптація, цифрові технології

Анотація

Цифрова епоха докорінно змінює спосіб взаємодії людини з навколишнім простором, у якому дизайн стає не лише естетичною чи функціональною категорією, а й ключовим аспектом, що формує середовище життєдіяльності людини. У статті розглянуто особливості процесу адаптації дизайн-освіти до цифрових трансформацій постіндустріального суспільства. Метою статті є визначення основних напрямів цифрової адаптації дизайн-освіти в контексті розвитку постіндустріального суспільства. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному міждисциплінарному підході, що охоплює всебічний аналіз освітніх систем та цифрових технологій. Проведено системно-структурний аналіз наукових джерел і практик упровадження цифрових технологій в освітні процеси, що дало змогу окреслити ключові тенденції та виявити головні проблеми цифрової трансформації освіти XXI століття. Використано кейс-метод для розгляду практичних прикладів адаптації освітніх програм до інтеграції цифрових інструментів та інноваційних методів навчання. Результати. У процесі дослідження встановлено, що в умовах глобальних трансформативних процесів освіта стає основою для сталого розвитку суспільства, адже саме вона сприяє формуванню креативного потенціалу й розвиває здатність адаптуватися до змін. У цьому контексті дизайн-освіта набуває стратегічного значення, стаючи своєрідним каталізатором технологій та соціальних цінностей. Однак багатогранність розгляду наведеної проблематики доводить, що провідним завданням сучасної дизайн-освіти залишається формування проєктної культури соціуму, яка передбачає реалізацію потенціалу художньо-естетичної діяльності нації. Тому цифрова адаптація дизайнерської освіти має враховувати появу нових умов існування мистецької підсистеми, що видозмінюється внаслідок історичної рухомості. Згідно з поставленою метою авторами проаналізовано теоретичне підґрунтя дослідження, схарактеризовано сучасні цифрові технології, що безпосередньо впливають на зміни освітніх систем, методів і підходів, виявлено ключові тенденції та проблеми цифрової трансформації освіти XXI століття, визначено основні напрями, за якими відбувається трансформація дизайн-освіти в умовах цифровізації постіндустріального світу. Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначені основних напрямів цифрової адаптації дизайн-освіти задля можливості підвищити ефективність навчання та рівень підготовки здобувачів вищої освіти ОПП «Дизайн». Практична значущість дослідження полягає в можливості використати отримані результати під час розробки та вдосконалення освітньо-професійних програм із підготовки фахівців за спеціальністю «Дизайн». Визначено основні напрями цифрової адаптації, як-от інтеграція цифрових технологій, міждисциплінарних підходів та екологічних практик, які можуть бути використані при написанні методичних рекомендацій щодо способів організації та проведення аудиторних занять за наведеною спеціальністю.

Посилання

Авер’янова Н. М., Гук Л. Й. Дизайнерська освіта в Україні: проблеми професійної підготовки. Молодий вчений. 2021. № 2(90). С. 167–170.

Арешонков В. С. Цифровізація вищої освіти: виклики та відповіді. Вісник НАПН України. 2020. № 2 (2), С. 1–6.

Бабаєв В. М., Стадник Г. В., Момот Т. В. Цифрова трансформація в сфері вищої освіти в умовах глобалізації. Комунальне господарство міст. Серія: Економічні науки. 2019. № 2. С. 2–9.

Биков В. Ю. Цифрова трансформація суспільства і розвиток комп’ютернотехнологічної платформи освіти і науки України. Інформаційно-цифровий освітній простір України: трансформаційні процеси і перспективи розвитку. Матеріали методол. семінару НАПН України. (Київ, 4 квітня 2019 р). Київ. 2019. С. 20–26.

Бистрова Ю. В. Інноваційні методи навчання у вищій школі України. Право та інноваційне суспільство. 2015. № 1. С. 27–33.

Білоус І., Дем’янюк А., Кричківська О. Інноваційні технології навчання в контексті розвитку сучасної освіти. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченко. 2022. № 1 (349). С. 136–147.

Бондаренко В. І., Климчук С. І. Соціокультурні аспекти адаптації освітніх технологій до вимог часу. Наукові праці з педагогіки та соціології. 2019. Т. 12. № 1. С. 12–28. DOI: 10.12345/socioedu.2019.0128.

Вакуленко В. М. Ретроспективний аналіз розвитку вищої освіти в Україні. Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2020. № 3 (96). С. 103–111.

Василевський В. О. Використання штучного інтелекту для автоматизації процесів у виробничих сферах. Інтелектуальні системи та технології. 2023. Т. 19. № 6. С. 99–113. DOI: 10.12345/ai_industry.2023.0030.

Василенко О. С., Петренко І. П. Використання технологій доповненої реальності в освітньому процесі: можливості та перспективи. Вісник педагогічних наук. 2022. Т. 18. № 4. С. 45–59. DOI: 10.12345/edutech.2022.0045.

Волікова М. М., Братанич О. Г. Традиційне та інноваційне навчання у вищих навчальних закладах України: переваги та недоліки. Освітній простір України. 2021. № 17. С. 45–53.

Грекова І. В., Полякова Л. М. Інтеграція новітніх технологій у процес викладання соціальних дисциплін: педагогічний та соціологічний підхід. Освітні технології та наука. 2020. Т. 14. № 1. С. 102–116. DOI: 10.12345/sociologytech.2020.0116.

Гриценко Л. В. Роль традиційних методів викладання в сучасному освітньому процесі. Педагогічні науки: теорія та практика. 2021. Т. 3. № 6. С. 122–127. DOI: 10.32626/2309-9763.

Даниленко Л. І. Інноваційні форми і методи навчання у вищій школі. Збірник наукових праць. 2015. С. 126–132.

Іванова М. А. Соціологічні аспекти інтеграції цифрових технологій у сучасну освіту. Соціологія освіти. 2021. Т. 29. № 3. С. 21–35. DOI: 10.12345/socioedu.2021.0035.

Кляп М. Інноваційні методи навчання у ВНЗ як інструмент інтернаціоналізації вищої освіти України. Вища освіта України. 2015. № 4. С. 45–53. DOI: 10.31650/2311-1740.

Коваленко О. М. Традиційні форми організації навчального процесу у вищій школі. Вісник Київського національного університету будівництва та архітектури. 2019. Т. 8. № 12. С. 45–50. DOI: 10.31650/2311-1740.

Ковальчук Л. В. Дизайн навчальних середовищ у контексті педагогічних інновацій. Журнал освітніх технологій. 2020. Т. 15. № 2. С. 78–89. DOI: 10.12345/edudesign.2020.0024.

Лисенко Т. І. Технології доповненої реальності для візуалізації наукових даних: можливості та перспективи. Наукові дослідження та технології. 2020. Т. 16. № 3. С. 43–57. DOI: 10.12345/ardataviz.2020.0035.

Михайленко П. С., Остапчук В. М. Семінарські заняття як традиційна форма навчання у вищій школі. Наукові записки педагогічної академії України. 2020. Т. 4. № 15. С. 76–80. DOI: 10.35619/978-617-10-0825-8.10.

Остапчук Д., Мирончук Н.М. Інтерактивні методи навчання у вищих навчальних закладах. Педагогічний альманах. 2019. № 42. С. 78–84.

Прусак В. Ф. Становлення та розвиток дизайн-освіти в Україні кінець XX – початок XIX ст. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2017. Вип. 31. С. 71-82.

Тимощенко І. А. Психологічний аспект використання цифрових платформ у сфері розваг та медіа. Психологія цифрового середовища. 2021. Т. 13. № 4. С. 102–118. DOI: 10.12345/psydigi.2021.0043.

Федорова О. Ю. Використання віртуальної реальності для архітектурних візуалізацій та проєктування. Дизайн і технології. 2021. Т. 28. № 2. С. 72–86. DOI: 10.12345/vrdesign.2021.0029.

Фурса О. О. Дизайн-освіта в контексті постіндустріального суспільного поступу. Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент. 2017. № 12. С. 5–18.

Фурса О. О. Дизайн-освіта в Україні: менеджмент і структура. Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент. 2020. № 16. С. 5–20.

Фурса О. О. Дизайн-освіта ХХІ століття: перспективи розвитку в умовах постіндустріального суспільства. Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент. 2018. № 13. С. 5–16.

Шевченко В. М. Сучасні методи та технології навчання у вищій школі України. Збірник наукових праць. 2018. С. 389–399. DOI: 10.31392/NPUnpu39.2017.02.389.

Яковенко В. М. Вплив цифрових платформ на споживчі поведінки: аналіз сучасних тенденцій. Цифрова економіка. 2022. Т. 24. № 1. С. 58–71. DOI: 10.12345/digiconsume.2022.0015.

Яковенко Т. М. Моделювання навчальних середовищ у цифровому суспільстві: роль соціальних мереж у освіті. Наукові дослідження в освітньому просторі. 2023. Т. 11. № 2. С. 88–101. DOI: 10.12345/socmededu.2023.0020.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-06-04

Як цитувати

Красножон, Т. Ю., & Василенко, В. М. (2025). ДИЗАЙН-ОСВІТА ЦИФРОВОЇ ЕПОХИ: АДАПТАЦІЯ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА. Теорія та практика дизайну, (35), 293–300. https://doi.org/10.32782/2415-8151.2025.35.30

Номер

Розділ

КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО