Стаття присвячена дослідженню екологічної складової традиційної культури. Обґрунтовується необхідність використання екологічного потенціалу традиційних культур у вихованні екологічно мислячої особистості. Розглядається значення традицій для формування екологічної парадигми сучасної культури. Наголошується, що екологічні звичаї, традиції, норми складають цілісний комплекс в народній культурі, який віками регулював відношення в системі «людина-природа». Підкреслюється, що виховання екологічно відповідальної особистості в сучасних умовах неможливе без звернення до екологічних традицій, накопичених у національних культурах. Збереження та використання екологічного потенціалу традиційних культур є важливою умовою формування екологічно орієнтованої культури сучасного суспільства.
