ВПЛИВ БАТЬКІВСЬКОГО СТАВЛЕННЯ НА ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ

parental attitude; children; junior schoolchildren; mental development; junior students

Анотація

У статті подані результати теоретичного та емпіричного дослідження впливу батьківського ставлення на психічний розвиток молодших школярів.

Метою статті є дослідження особливостей батьківсько-дитячих стосунків як передумови формування особистості дитини та її психічного розвитку. Теоретичний аналіз проблеми засвідчив, що ставлення батьків до дитини має особливе значення протягом усіх років дитинства, особливо, під час вікових криз розвитку, зокрема, протягом молодшого шкільного віку та реалізується у підтриманні емоційного контакту з дитиною, формою контролю за її поведінкою, містить суб'єктивно-оцінне, свідомо-вибіркове уявлення про дитину, що обумовлює особливості батьківського сприйняття, характер і спосіб спілкування з дитиною, прийоми впливу на неї. Емпіричне дослідження впливу батьківського ставлення на психічний розвиток учнів молодших класів проводилося серед учнів 2-4 класів віком 8-10 років за допомогою психологічних методик: методика «Тест-опитувальник батьківського ставлення (ОРО)» (А. Варга, В. Столін), яка досліджує емоційне ставлення до дитини (прийняття-неприйняття), соціально бажаний образ батьківського ставлення (кооперацію), міжособистісну дистанцію у спілкуванні з дитиною (симбіоз), форму і напрямок контролю за її поведінкою, ставлення батьків до невдач дитини; проективна методика «Малюнок сім’ї» відображає ставлення дитини до сім'ї в цілому та до окремих її членів та сприйняття нею свого місця в сім'ї; методика «PARI» (Е. Шеффера, Р. Белла) призначена для вивчення ставлення батьків до різних сторін сімейного життя (сімейної ролі).

У результаті емпіричного дослідження було доведено, що сприятлива сімейна обстановка, гармонійні стосунки між подружжям, конструктивний тип батьківського ставлення, за якого дитина вільна від надмірної опіки чи контролю, а батьки приймають та розуміють її, прагнуть бути друзями та порадниками, гнучкість у спілкуванні та засобів впливу на дитину з огляду на її вікові особливості, позитивно впливають на емоційний стан та формування індивідуально-особистісних якостей дитини, її взаємин з батьками