У статті з’ясовуються основні положення резолюції солідарності, схваленої ООН та ВООЗ, а також певні ускладнення, виявлені у реалізації глобальної та національної солідарності. У тому числі, робиться спроба обґрунтування ідей солідарності в якості моральних регуляторів, взятих на озброєння міжнародним співтовариством під керівництвом ООН та ВООЗ. В результаті визначено, що у філософсько-етичному ракурсі обґрунтування соціальної солідарності має поліваріантний характер, який забезпечений світоглядною та соціально-груповою позицією її виразника. З боку ООН ідея солідарності обґрунтована вірою в основні права людини, а також належну людині розумність та совісність. Однак, у боротьбі з СОVID-19 дається загалом незадовільна оцінка стосовно міжнародної та національної солідарності, що вказує на суперечливе розходження між декларативними етичними принципами та фактичним станом моральності.
