В статті проведено дослідження сталого розвитку як соціокультурного розвитку. Приймаючи актуальність питань, які розглядаються в контексті концепції сталого розвитку та підтримуючи деякі (окремі) її положення, автор, втім, не погоджується із світоглядно-методологічним баченням нею проблеми. В статті обгрунтовується думку, що концепція стійкого розвитку у вузькому смислі формується як відповідь на негативні наслідки техногенного розвитку. І в цьому сенсі є антиподом «концепції» техногенного розвитку, яка склалася певною мірою стихійно, в тому сенсі, що спеціально як концепція не розроблялася і не впроваджувалася. Ці дві стратегії розвитку (дві концепції) є двома боками одного цілого, двома діалектичними протилежностями, які через єдність та боротьбу між собою створюють певну наявну якість суспільного розвитку. Тому проблему сталого розвитку автор пропонує розглядати в контексті соціокультурного розвитку. Такий методологічний підхід дозволяє у перспективі дослідити причини наявних проблем суспільного розвитку.
