Показано, що, незважаючи на відносну конвенційну складність демаркації міждисциплінарного, полідисциплінарного, трансдисциплінарного та запропонованого авторкою метадисциплінарного типів некласичної форми раціональності, концептуальне розрізнення між ними досягається через прикладний, функційний аспект. З’ясовано, що якщо міждисциплінарність та полідисциплінарність – це суто науковий феномен, трансдисциплінарність виходить за межі виключно наукового через сферу природничого та гуманірного знання до практично-прикладного виміру, а метадисциплінарність передбачає постнекласичне вивільнення від традиції дедуктивно-індуктивного способу побудови наукової картини світу і створення наукового проєктного продукту, базованого на уяві, інтуїції, дотепності й, не в останню чергу, пов’язаного з естетичним сприйняттям світу.
