У статті здійснюється спроба проаналізувати концепції соціальних змін в умовах постійно функціонуючих локальних конфліктів з точки зору забезпечення ними процесу формування єдиного соціокультурного простору. Доводиться необхідність узгодження сучасних світових і національних тенденцій соціальних конфліктів із попередніми для того, щоб уявляти масштаби та логіку дії кожного напрямку. У свою чергу, революційні зміни, не дивлячись на можливість нищівних руйнувань, все одно мають творчий характер, сприяють формуванню особливого типу людини та відповідного його потребам культурного середовища, а моделювання цивілізаційних перспектив тієї чи іншої країни стає неможливим поза дослідженням сутності самого соціокультурного процесу розвитку її народу, який базується на традиціях, національній ідентичності, принципах господарської культури та специфічній взаємодії рушійних сил соціального розвитку.
